Прийняті Дари у храмі з Чаші можуть не виявитися такими внаслідок інтенційної порожнечі того, хто їх прийняв, - священник ПЦУ Віталій Ейсмонт – інтернет-видавництво Церкваріум
28
Чт., трав.

Прийняті Дари у храмі з Чаші можуть не виявитися такими внаслідок інтенційної порожнечі того, хто їх прийняв, - священник ПЦУ Віталій Ейсмонт

Церква і коронавірус
Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Дванадцять тез священника Херсонської єпархії ПЦУ щодо онлайн-причастя

Моя позиція у питанні можливості дистанційного звершення Таїнств проста:

1) у разі крайньої необхідності є сенс вдатися до звершення Таїнства Євхаристії (так само, як і соборування) онлайн – православна Традиція не заперечує можливості користування сучасними засобами комунікації для своїх цілей;

2) якщо людина має можливість прийти до храму чи покликати пресвітера додому, натомість (через лінощі та інші причини) себе обмежує дистанційним прилученням до Таїнств, вона погрішає цим.

Дозволю собі <цю тему> прокоментувати й поділитися своїми умовиводами.

  1. Церква не надала свого визначення щодо дистанційного здійснення Таїнства Євхаристії, тому звинувачення на адресу прихильників можливості його чинення у єресі й противленні Церкві є безпідставними.
  2. Моя думка щодо цього питання має приватний характер. Я допускаю в ній елементи помилковості. У разі винесення соборного рішення протилежного змісту, я від неї відмовлюся.
  3. Я розглядаю можливість необхідності звершення Євхаристії онлайн лише у випадку, коли люди бажають причаститися, але за різними обставинами не можуть вчинити цього, а пресвітер не має можливості забезпечити всіх охочих запасними Дарами. У моєму випадку (невелика парафія) у дистанційному звершенні Літургії не знаходжу сенсу. Однак при цьому не варто нехтувати великою віртуальною авдиторією того чи іншого пресвітера.
  4. Якщо вірянин має можливість причаститися у храмі, однак причащається при цьому дистанційно у домі, він, звісно, чинить гріх. Євхаристія онлайн можлива тільки у крайньому випадку.
  5. Дискусії щодо дії Святого Духа у віртуальному просторі вважаю безпідставними, оскільки Дух діє на особу людини, на її розум і серце, а не на вірт-простір.
  6. «Плоть Господня є животворчий Дух, бо вона зачата від животворчого Духа, а народжене від духа є Дух» (Іоан Дамаскин. Точний виклад православної віри). Міра сприйняття Духа залежить не від реального чи віртуального простору, а від духовної інтенції людини, від живого руху віри (притча Спасителя про таланти). Про те, що прийняті Дари у храмі з Чаші можуть не виявитися такими внаслідок інтенційної порожнечі того, хто їх прийняв, святими отцями писалося багато (зокрема, свтт. Григорієм Ниським, Симеоном Новим Богословом). Фізична участь у фізичному просторі зовсім не означає участі фактичній у Таїнстві – у просторі метафізичному.
  7. При дистанційному звершенні Таїнства Євхаристії пресвітер має знаходитися у церковному вівтарі у відповідному облаченні. Лише внаслідок фарс-мажорних обставин він може чинити Євхаристію в іншому приміщенні і хоча б у єпитрахилі або її заміннику.
  8. Альтернативний варіант принесення запасних Дарів охочим причаститися на відміну від дистанційного причащання має свої мінуси, а саме: відсутність молитви Церкви (пресвітер, хор, читці), відсутність відчуття себе частиною Церкви (що у певній мірі зберігається при Літургії онлайн).
  9. Аргументація відсутності практики дистанційного причащання у церковній Традиції є безпідставною, оскільки Інтернет з’явився порівняно недавно (не думав, що доведеться нашим богословам це пояснювати).
  10. У ході дискусії у противників причащання онлайн з’явилося порівняння цієї проблеми з іконою Христа і самим Христом, з тим, що Христу (первообразу) ми служимо і поклоняємося Йому, ікони (образи) ж тільки шануємо через зовнішнє поклоніння. Паралель з образом пресвітера на екрані замість самого пресвітера не витримує ніякої критики, адже ми поклоняємося Богові, а не пресвітеру. Також мова йде не про Дари, зображені на екрані, а ті, що реально споживаються вірянином. До того ж участь у Євхаристії, прилучання (рос. причащение) Христа зовсім не те, що поклоніння Йому. Також сумнівним є вираз «образ Таїнства замість самого Таїнства». Якщо вводиться поняття «образ Таїнства», має бути чітке роз’яснення, чим воно відрізняється від «первообразу».
  11. Порівняння онлайн Євхаристії з сеансами Чумака і Кашпировського (до чого тут останній!) також не витримують ніякої критики. Адже йдеться не про «заряджання» Дарів, а про сходження Святого Духа на них під час молитви. Якщо молитва пресвітера, яка доноситься з екранів монітора чи телевізора, нечинна, який тоді був резон благословляти справляти Пасху вдома біля тих самих екранів? До того ж, якщо навіть припустити доцільність цього порівняння, то вийде тоді, що в реальному просторі сеанси згаданих цілителів мають чинність, що насправді ніяк не припустимо.
  12. Обговорення мого допису про можливість здійснення Євхаристії онлайн її противниками здебільшого у характері насмішок і глузувань з нульовим прилученням богословської аргументації вказує на кризу богословського мислення сьогодення в Україні (зокрема, у царинах богослів’я догматичного і практично-пастирського). Тому умови карантину є вимушеним поштовхом до оживлення богоміркування. Є сподівання, що у певний час це принесе свої благословенні плоди.

P.S. До п.10. Таїнство Євхаристії саме по собі є образом Тайної Вечері. Дистанційна Літургія також є тим самим образом. Не можна вважати, один з цих образів є більш занепадним або менш повноцінним за інший - православна Традиція виключає будь-який субординізм в образах. Інакше вийде, що списки ікон є "менш духовними" і "менш чудотворними", ніж їхні оригінали. На практиці, однак, маємо чисельні випадки мироточіння списку ікони і "мовчальної бездії" її оригіналу.