Євхаристію здійснює громада, а не священник – інтернет-видавництво Церкваріум
11
Вт., серп.

Євхаристію здійснює громада, а не священник

Церква і коронавірус

Рейтинг користувача: 3 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Обережний погляд на онлайн причастя від херсонського священника

Джерело: сайт Херсонської єпархії ПЦУ

Автор – протоієрей Іоан Замараєв

Українською переклав Олекса Ворон

Клірики нашої Херсонської єпархії просили мене висловити свою думку з приводу нової практики о.Дмитра Вайсбурда і о. Ігоря Савви із Запоріжжя здійснювати Божественну літургію дистанційно в online. Одразу скажу, мене ця звістка засмутила. Але аж ніяк не з тієї причини, яку зараз багато хто показово висловлює – мовляв, Євхаристія не може відбуватися дистанційно, так само, як неможливо їсти і пити на відстані. Контраргумент тут, м'яко кажучи, заслабкий. Може, й молитися не можна на відстані? Або Всевишній перестав бути Всюдисущим?

В принципі, Євхаристія в online не містить в собі нічого єретичного і не порушує жодних елементів еклезіології і сакраментологіі. Скажу більше – я цілком допускаю, що практика о. Дмитра Вайсбурда менш порочна, ніж Богослужіння в абсолютній більшості православних храмів, в яких «закритий» Євхаристійний канон. Багато з людей, які все життя сумлінно відвідували храми, до останнього подиху так і не знали і навіть не підозрювали про існування молитов євхаристійних.

Ось якраз саме ЦЕ і є моторошною еклезіологічною єрессю. З дуже простої, але, на жаль, багатьма неусвідомлюваної причини. Особисто я ставив одне й те ж питання дуже багатьом і пресвітерам, і навіть єпископам: згідно з православним віровченням, ХТО здійснює Євхаристію? Зі ста, дев'яносто дев'ять відповідали: єпископ або пресвітер. Жах!

ГРОМАДА, насправді, звершує Євхаристію, а єпископ або пресвітер – всього лише предстоятелі – ті, що стоять попереду і озвучують молитви церкви.

Так ось, щодо відстані. Давайте чесно відповімо на питання: - Які люди є ближчими до предстоятеля, що вимовляє євхаристійний канон? Ті, хто по домівках за десятки, а, може, і сотні кілометрів, але бачать що відбувається на престолі, слухають разом з пресвітером слова Таїнства, моляться, співпереживають, єдиними устами і єдиним серцем підносять свій дух Господу? Або ті, що знаходяться поруч, в тій же будівлі, але за глухою стіною іконостасу, за якою пресвітер «таємно» шепоче, а то і «про себе» скоромовкою,  по «діагоналі переглядає» молитви, які за всіма правами належать Церкві і абсолютно невід'ємні від її природи ?

«Online-Євхаристія» мене непокоїть іншим. Найгостріші питання тут пов'язані з настроєм і благоговійним ставленням до Таїнства. Я не хочу сказати, що НЕМОЖЛИВО відчути священний трепет, приймаючи Хліб Євхаристії з чайних тарілок і чашки перед телевізором, і тим самим причащаючись Тіла і Крові  Христових – МОЖЛИВО. Як і навпаки – в самому прекрасному храмі, при чудовому співі і читанні, з позолоченої чаші люди часто споживають в «осуд собі, не розмірковуючи про Тіло Господнє» (1Кор.11,29). І, тим не менше – людина слабка – кожен з нас, напевно, хоча б іноді, ловить себе на недостатніх зосередженості, смиренні і побожності, підходячи до Причастя – навіть коли цьому все сприяє – і обстановка, і обряд. Бо все служить цьому – і склепіння храму, і співи, і читання молитов, і ризи, і навіть позолочена інкрустована чаша. Хтось може заперечити, мовляв, і в тюрмах Євхаристія відбувалася, виходячи з того, що було під руками, прислів'ям – мовляв, раніше золоті священики причащали з дерев'яних чаш, а зараз із золотих підносять святиню попи дубові.

Я, звісно, не люблю неосвічених «дубів» в Церкві, але переконаний, що наша повага до найвищої святині має виражатися, в тому числі, і зовнішньою формою. До слова кажучи, цей принцип доречний у будь-якій царині. Уявіть собі ситуацію – Вам приготували смачний обід, але він виставлений на перекошеному столі, в посуді, на вигляд брудному, на старій скатертині, з дірками та в плямах. На столі стоїть ​​пляшка вина, можливо, навіть гарного, але в засмальцованій пляшці з брудною обдертою етикеткою, фужери заплямовані і втратили блиск і т.д. А буває, і, навпаки, – з їстівного – нічого особливого, але – красивий посуд, прибори стильні, сервіровка на найвищому рівні – і зовсім інше сприйняття одних і тих же продуктів.

Така недосконала природа людини – ми не об'єктивні, вино нам здається смачнішим, якщо воно в красивій пляшці з гучним екзотичним написом, ми людей приймаємо з уваги на зовнішність і т.д. Іншими словами, благоговійно поставитися до шматочка хліба, відрізаного від буханця, який вчора не доїли, як Тіла Христового, і, відповідно, чашечки недавно недопитого вина МОЖНА, але вкрай важко – на психологічному рівні. Але ж останнє – найголовніше. Апостол попереджає: «хто їстиме Хліб цей чи питиме Чашу Господню недостойно, буде винним супроти Тіла та Ерови Господньої. Так бо людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. Бо, хто їсть і п'є негідно, той їсть і п'є осуд собі, не розмірковуючи про Тіло Господнє... » (1Кор.11,27-29).

І ще один бік проблеми, яка випливає з Online-Євхаристії. Приходячи в храм, ми стоїмо перед очима один у одного, що свідчить про одностайність, виходячи з тіні наших осель, ми один одного негласно і підбадьорюємо, і заохочуємо, а іноді і викриваємо. У храмі за богослужінням, людина не буде базікати по телефону, зубоскалити, ходити безцільно з кутка в куток. А вдома увімкнувши трансляцію – запросто. Якщо Ти не просто запізнився на другорядну частину літургії, а пропустив найголовніше – Євхаристичний канон – і підходиш до причастя – на тебе твої брати і сестри у Христі вже будуть дивитися косо, і ти будеш це відчувати і т.д.

Можна ще простіший привести приклад. У традиційних православних сім'ях прийнято ранкові та вечірні молитви здійснювати всією сім'єю разом. І ось спостереження майже загальне – до тих пір, поки спільність ця дотримується – все чудово, а як тільки домовилися, що кожен буде молитися самостійно, одразу розпочинається криза – спочатку кожен крадькома СКОРОЧУЄ ці молитовні правила, а потім і взагалі їх уникає. Коли збираються люди разом – вільно чи невільно кожен намагається виглядати гідно. Це дисциплінує, стимулює нас хоча б до зовнішнього благочестя. А, перебуваючи в своїй «фортеці» за непрозорими стінами, можна не тільки лежачи в ліжку або сидячи на унітазі брати участь в Євхаристії – це ще півбіди. Можна, на приклад, вивести на другий екран якісь розваги. Так, це безглузда крайність, але  тим не менш.