РПЦ і ОРВЕЛЛ: Назва спотикання. Ч. 2

РПЦ і ОРВЕЛЛ: Назва спотикання. Ч. 2

РПЦ і Орвелл

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Розмови про гоніння – це прекрасна ілюстрація психологічної проекції, коли люди озвучують те, як вони б самі поступили з іншими.

Продовження. Початок тут.

Володимир Мельник

5. «УПЦ нічого спільного з Москвою не має»

Так десятиліттями ієрархи та активісти УПЦ проповідували святість єдності українського православ'я з Москвою, вимагали стояти до смерті у безкомпромісній боротьбі заради того, щоби бути і залишатися частиною РПЦ. Аж раптом сталося так само, як описано у романі Оруелла «1984»: «було оголошено, що Океанія з Євразією не воює. Війна йде з Остазією. Євразія союзник. Ні про яку зміну, звісно, й мови не було. Просто стало відомо – раптом і всюди разом, – що ворог – Остазія, а не Євразія». Так сталося і зі «священною богозаповіданною і нерозривною єдністю з Московським Престолом» – раптом було оголошено, що нічого спільного з Руським миром, Московським престолом в УПЦ немає і ніколи не було. Ні про яку зміну, звісно, й мови не було. Просто стало відомо – раптом і всюди разом.

Так, голова юридичного відділу УПЦ прот. Олександр Бахов дивується яке взагалі відношення до Москви має УПЦ, і зазначає, що «УПЦ не “російська”, не “московська”». Керуючий справами УПЦ митр. Бориспільський Антоній (Паканич) стверджує: «Політики за допомогою розкольників хочуть перейменувати нас з Української Православної Церкви, якої ми є, в «Російську Церкву в Україні», хочуть зробити нас чужими», ніби забуваючи, що ініціатива цієї зміни виходила багато років від його ж колеги по Синоду і активістів УПЦ. Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ арх. Климент (Вечеря) запевняє, що «УПЦ ніякого відношення до концепції Російського миру не має. Ми це завжди заявляли відкрито». Голова Представництва УПЦ при міжнародних організаціях єп. Віктор (Коцаба) заявляє, що асоціації УПЦ з Москвою є нічим іншим, як «використанням маніпуляцій» і «втягуванням УПЦ в геополітичну боротьбу».

Відбуваються дива! На вивісках Одеської єпархії зникає згадка Московського Патріархату і залишається лише «Українська Православна Церква». Але ж правлячий архієрей Одеської єпархії ще зовсім недавно закликав до безкомпромісної боротьби за єдність з Московським престолом в ім'я торжества Руського миру, і ще зовсім недавно Московський Патріархат був тим, чим в Одеській єпархії пишались.

Підтяглися і активісти УПЦ, що змінили плакати на протилежні і вже нагадують що вони саме Українська Церква і ніякого відношення до Москви, Московського Патріархату або РПЦ вони не мають і мати не хочуть.

Повертаючись до закону № 5309, про те, що під агресором розуміється саме Російська Федерація, через чотири роки після початку війни, заговорили в самій УПЦ одразу після рішення Константинопольської Церкви дарувати автокефалію Церкви в Україні. Так, голова інформаційно-просвітницького відділу УПЦ арх. Климент (Вечеря) вперше заговорив про анексію Криму. А відразу ж після прийняття закону він же запевняє, що «УПЦ не визнає анексію Криму, засуджує все, що відбувається на Донбасі, закликає, у тому числі, і керівника російської держави припинити цю агресію. УПЦ неодноразово відзначала, що повністю підтримує всі ініціативи української держави, щодо визначень, пов’язаних з тим, що відбувається на сході України».

Але в чому ж причина настільки раптової зміни риторики? Справа в падінні популярності РПЦ та Московського Патріарха Кирила серед громадян України з одного боку та зростання популярності автокефальної Української церкви – з іншого. Згадка приналежності до Московського Патріархату може просто відлякати багатьох віруючих.

 6. «Ми боїмося, що з нами вчинять так, як ми закликали чинити з іншими»

І ось вже спікери УПЦ заговорили не тільки про «безпрецедентні гоніння» (що стало вже перманентною риторикою в УПЦ), але й про репресії. Так, Патріарх Кирило у черговий раз говорить про «репресії»: «Ви в курсі справи, ви знаєте, що відбувається, ви знаєте, які останні події – радикальні, надзвичайно небезпечні для цілісності українського народу, не тільки для Церкви нашої – відбулися у Києві після рішення українського парламенту, який вимагав змінити назву Української Православної Церкви. Слідом за цими змінами повинні відбутися репресії, і цілком очевидно, що буде пред'явлений якийсь ультиматум [...] Безсумнівно, розпочнуться силові акції по вилученню храмів». Він же пророкує і «криваві конфлікти». Прот. Всеволод Чаплін уподібнює події в Україні сталінським репресіям: «Що відбуваються на Україні гоніння на священиків УПЦ і нападу на храми ‒ найгірше, що було в Європі з часів антирелігійних сталінських репресій». Усюди говорять про «сповідників», «мучеників» і «соразпинателях Христу». А фактичний голова ВЗЦЗ УПЦ прот. Микола Данилевич і взагалі прирівняв перейменування УПЦ до... Голокосту: «Зміна назви для УПЦ і спроби перейменувати нас у “РПЦ на Україні” – це, по суті, ті ж самі жовті зірки для євреїв Німеччини за часів Голокосту».

Втім, є цілком логічне пояснення цьому страху і цій істерії. Коли в УПЦ і РПЦ починають говорити про гоніння, про те, що влада негайно ж почне відбирати храми, це багато у чому прекрасна ілюстрація психологічної проекції, коли люди озвучують те, як вони б самі поступили з іншими. Адже, розправитися з конкурентами руками влади і відібрати майно ‒ давня мрія багатьох ієрархів УПЦ. Багато років саме з середовища УПЦ пропонувався «болгарський сценарій» здобуття єдності. У грудні 2002 року у Болгарії був прийнятий «Закон про віросповідання» в якому визначалася неприпустимим існування більше однієї юрисдикції одного віросповідання. У відповідності до цього закону влада Болгарії оголосила існування альтернативної Православної Церкви протизаконним, вилучили у неї храми і монастирі по всій країні. Більшості кліриків «неправильної» юрисдикції не залишалося нічого іншого, як влитися в офіційну Болгарську Православну Церкву, що мала підтримку держави.

Багато років в УПЦ озвучували саме цей сценарій «набуття єдності» як зразковий і бажаний. Саме цього чекали багато ієрархів і клірики УПЦ від влади України: щоб вона знищили конкурентів (УПЦ-КП та УАПЦ), позбавивши їхньої реєстрації та відібравши у них майно. Так, наприклад, прес-аташе Одеської єпархії УПЦ і багаторічний соратник митр. Одеського Агафангела, отець Сергій (Лебедєв) з захопленням говорив: «Подивіться, як швидко покінчили з розколом у Болгарії: уряд прийняв рішення, і буквально протягом тижня воно було втілено в життя. Розкол зник моментально. Тому, якщо буде політична воля, якщо політична мудрість буде проявлена керівництвом країни, то розкол зникне як дим. Може бути, не за тиждень, як у Болгарії, але протягом місяця про нього забудуть, як такий». Знову-таки, ніхто з УПЦ або РПЦ не протестував проти такої пропозиції і проти втручання держави у церковні справи. Навпаки, саме цей сценарій вітали і наполягали на його правильності. Якось у розмові з ієрархом УПЦ я задав питання: «а як Ви вчините, якщо влада вирішить відібрати прилеглі храми у Київського Патріархату і накопичене майно їхніх прихожан? Невже не станете протестувати проти очевидної неправоти?». Мій співрозмовник навіть обурився: «Навпаки! Я буду всіляко вітати таке мудре рішення влади. Адже це ж все в ім'я єдності людей і на славу Божу», – відповів він. «Отже, все, що тільки хочете, щоб вам робили люди, так і ви їм робіть: бо в цьому Закон і пророки» (Мт. 7:12). Це не тільки одне з ключових правил християнства, а й Золоте правило етики. Дуже шкода, що багато ієрархів залишаються глухими до нього.

Можна згадати і про багаторазові спроби УПЦ через владу України позбавити реєстрації своїх конкурентів. Коли Генеральна Прокуратура України, нарешті, спробувала позбавити УПЦ-КП реєстрації, то і цей крок описувався зовсім не як «нахабне втручання влади», а вітався як позитивний: «без сумніву, те, що Генпрокуратура висловила свою чітку позицію щодо так званого “Київського патріархату» – є надзвичайно позитивним фактором не тільки для внутрішньополітичного життя України, але і для її репутації за кордоном. [...] Настав час істини, час відновлення справедливості по відношенню до мільйонів православних віруючих нашої країни. Без цього всі високі слова про правову державу, про входження до європейських структур, так і залишаться порожніми деклараціями». Висловив задоволення рішенням Генпрокуратури і керуючий справами УПЦ єп. Митрофан (Юрчук): «Зазвичай ми не вирішуємо церковні питання у цивільному суді, однак, якщо інший спосіб неможливий, і якщо порушення законодавства очевидні, то це питання може бути вирішене через суд». До цієї ж ідеї повернувся і голова «Правозахисного центру» згадуваного раніше Всесвітнього Російського Народного Собору, очолюваного предстоятелем РПЦ МП; щодо УПЦ-КП він запропонував «визнати цю організацію екстремістського і ліквідувати її парафії».

Що стосується РПЦ, то у Росії «болгарський сценарій» не тільки вітають, але й встигли втілити. Так, у 2009 г. за рішенням влади всі храми Російської Православної Автономної Церкви (з центром у Суздалі) були вилучені і передані до РПЦ. У 2015 році прокотилася хвиля обшуків та у «конкурентів» навіть були вилучені мощі. І знову, РПЦ не тільки не засудила, але і вітала ці дії влади, як законні, правильні і такі, що націлені на здобуття єдності. А всього кілька тижнів тому у Росії у «конкурентів» РПЦ був відібраний останній історичний православний храм.

Коли будівлю у конкурентів відібрати не вдається, то у РПЦ вважають за краще домогтися його знесення. Можна згадати про переслідування громад Київського Патріархату у Росії, зокрема про вимогу керівництва РПЦ до адміністрації Ногінського району про знесення храму, що належить УПЦ-КП. А інколи з боку РПЦ і взагалі лунають заклики громити конкурентів. Так, керівник Синодального відділу РПЦ із взаємодії зі Збройними силами та правоохоронними установами прот. Дмитро Смирнов на питання про те, що робити зі зростанням популярності протестантських організацій, закликав заборонити їх на законодавчому рівні, садити їх адептів в тюрму, як при Радянському Союзі. А поки влада робить зволікання з прийняттям відповідних законів, православним необхідно самоорганізовуватися і виганяти сектантів будь-якими способами: «Збирайте народ! Громіть ці секти, приїжджайте туди! Потрібно зробити так, щоб горіла земля під ногами цих виродків!».

Що ж, судячи з усього, багато ієрархів УПЦ і РПЦ лише зараз згадали заклик Христа: «бо яким судом судите, таким будете судимі; і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти» (Мт. 7:2), і жахнулися тому, що з ними можуть вчинити так, як вони самі всі ці роки закликали вчинити або вчиняли з іншими: гоніння, позбавлення реєстрації, вилучення майна та переслідування конкурентів за допомогою влади, через підбурювання віруючих та залучення екстремістів у «святій боротьбі заради єдності». Втім, дуже сподіваюся, що влада України виявиться добрішою та більш християнською за священноначалля РПЦ, і всі ті сценарії, до яких ієрархи УПЦ і РПЦ традиційно закликали владу, не втіляться в Україні.

P.S.

На цей час перед усіма ієрархами і священнослужителями УПЦ та РПЦ стоїть вибір: порадіти тому, що мільйони братів і сестер знайшли євхаристичну єдність з Вселенською Церквою ‒ ту саме справжню Єдність у Христі, про яку так багато говорилося за минулі роки. Або ж, віддавши пріоритет адміністративній єдності з Московським престолом, сумувати та обурюватися, що брати наші здобули цю єдність не за тим сценарієм, який політично вигідний Московському престолу. Той самий тест на християнство vs. карандишевство.

А для всіх, хто сумнівався у благодатності Православної Церкви України варто нагадати слова речника самої ж РПЦ, голови ВЗЦЗ РПЦ, митр. Іларіона (Алфеєва): «Церква здатна вдихнути благодатну силу в позбавлені благодаті дії розкольників, наповнити благодатним змістом те, що було лише порожньою і безблагодатною формою». Про це ж говорив і Предстоятель УПЦ, митр. Володимир (Сабодан): «зовнішня форма таїнства, здійсненого у розколі, у випадку повернення розкольників до лона Церкви, наповнюється благодатною силою і вже не повторюється». А отже, навіть при самому консервативному погляді на розкол, неможливо, і навіть блюзнірством буде сумніватися у благодатності таїнств тих, хто увійшов до Церкви і здобув євхаристичну єдність з Православим Світом.

 

Фото з мережі Інтернет