Покрокова інструкція як релігійній громаді змінити юрисдикцію

Покрокова інструкція як релігійній громаді змінити юрисдикцію

Автокефалія

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Як правильно перейти до іншої церкви, зробивши все правильно і відповідно до законів?

Для того, щоби громаді перейти з однієї церкви до іншої треба пройти цілий шлях юридичних і не тільки процедур. Перш за все треба почати з того, що визначити, скільки людей підтримують зміну церковної юрисдикції. Це може зробити староста, або будь-яка інша ініціативна особа. Це абсолютно легальні дії, адже це ще не волевиявлення, а лише дослідження настроїв, думок. У такій ситуації варто знайти індивідуальний підхід до кожної людини. Тих, хто і так підтримує ‒ надихнути та запевнити у підтримці. Тих, хто вагається ‒ переконати (різноманітні аргументи «за», розвінчання фейків і міфів московської церковної пропаганди ‒ усього цього є у достатній кількості на сайті Cerkvarium). З тими, хто проти варто спілкуватись обережно, не дратувати їх та не загострювати конфлікт. Це важливо, адже ті, хто проти можуть чинити різні протизаконні перепони для переходу. Наприклад покликати тітушок чи священників з сусідніх парафій МП для зірвання волевиявлення. Після попереднього вивчення настроїв вже можна розуміти приблизні розподілення поглядів вірян на парафії.

Важливо! В УПЦ (МП) придумали «схему», яким чином позбавити вірян, які підтримують автокефалію та хочуть перейти до ПЦУ, права голосу. Уважно прочитайте цей матеріал та рекомендації, щодо протидії цій схемі.

Наступним важливим кроком є отримання доступу до Статуту релігійної громади. Статут ‒ це документ, який описує права та обов'язки громади в якості самостійної юридичної особи. Важливо з'ясувати, як у Статуті прописані критерії членства у громаді. Зазвичай вони доволі загальні і виписані приблизно так: «Членами релігійної громади є особи старше 18 років, православного віросповідання, що не перебувають під церковною забороною та беруть активну участь у релігійному житті».

Тут варто окремо уточнити щодо активної участі у релігійному житті. Оскільки чітких критеріїв не прописано, то і ті, хто ходить до церкви щонеділі, так і ті, що приходять по великих святах мають однакові права у вирішенні долі парафії. Якщо немає затвердженого у Статуті та зареєстрованого переліку членів громади, то право голосу мають всі. Бо інакше виходить не справедливо. Як брати гроші з людей по великих святах за хрещення, поховання чи шлюб ‒ так можна, а як вирішувати долю громади ‒ так не можна. Подвійні стандарти. Як надати людині релігійні послуги так ми її вважаємо членом релігійної громади, а як вона буде висловлювати власну точку зору, яка може не подобатись священику ‒ так ми її вже і не вважаємо членом громади. Це не правильно. Право голосу мають всі віряни громади, якщо не зареєстровано у відповідних органах переліку дійсних членів із правом голосу.

Далі треба віднайти у Статуті норму, за яких умов Загальні збори вважаються дійсними. Це може бути різна цифра: проста більшість (50%+1 людина), 2/3 або ж навіть 3/4. Відповідно до ухваленого Верховною Радою Закону № 4128-д, який вже набув чинності, для прийняття рішення про перехід необхідно, щоби за це проголосували 2/3 від присутніх на зборах ‒ не 2/3 громади, а 2/3 від присутніх на зборах.

Пояснимо на прикладах.

У громаді усього 300 членів. У Статуті написано, що збори є дійсними за умови присутності на них 50%+1 особа. Тобто для скликання зборів потрібно мінімум 151 людина. Для переходу достатньо, щоби проголосували «за» 2/3 від 151, тобто 101 особа.

У громаді усього 300 членів. У Статуті написано, що збори є дійсними за умови присутності на них 2/3 усіх членів. Тобто для скликання зборів потрібно мінімум 200 людей. Для переходу достатньо, щоби проголосували «за» 2/3 від 200, тобто 134 особи.

У громаді усього 300 членів. У Статуті написано, що збори є дійсними за умови присутності на них 3/4 усіх членів. Тобто для скликання зборів потрібно мінімум 225 людей. Для переходу достатньо, щоби проголосували «за» 2/3 від 225, тобто 150 осіб.

Після того, як ми з'ясували скільки потрібно людей для ухвалення рішення, потрібно скликати збори. Хто це може робити? У деяких Статутах написано, що Збори має право скликати тільки священик, однак це не так. Відповідно до нового Закону № 4128-д Збори можуть бути скликані членами релігійної громади (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»). Таким чином потрібно зібрати ініціативну групу вірян, і обійти з запрошеннями усіх членів громади. Важливо, щоби члени цієї ініціативної групи мали авторитет серед місцевих мешканців, щоби люди їм довіряли ‒ це можуть бути старші люди, старости, чи ветерани АТО.

Важливе уточнення. Представники органів місцевого самоврядування так само можуть брати участь у всіх цих процесах, оскільки займання владної посади не лишає особу права на свободу віросповідання і реалізації цього права. Наприклад, голова сільської ради може так само брати участь у голосуванні, входити до ініціативної групи, переконувати людей змінити церковну підлеглість, адже це частина його конституційних прав на свободу совісті та віросповідання, як громадянина України (ст. 34 Конституції України).

Також зауважимо, що органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати та сприяти реалізації права релігійну свободу, про це прямо вказано у ст. 29 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». До цих прав належить не тільки право вільно сповідувати власні релігійні погляди, але й право не тільки одноосібно, але й колективно, тобто громадою, змінювати релігійні погляди, тобто релігійну підлеглість. Про це йдеться у ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону.

Йдемо далі. Перед проведенням зборів треба завчасно вирішити питання з приміщенням. Ніяких особливих вимог закону щодо цього немає, але краще, щоби це була простора зала, де всі могли би комфортно розмітитись.

Закликавши людей на Збори треба відразу ж зачитати порядок денний, запропонувати громаді головуючого, секретаря та лічильну комісію. Якщо всі погоджуються ‒ затвердити такий порядок денний та кандидатури головуючого, секретаря та лічильної комісії.

Якщо є підозри чи поступає інформація, що збори можуть бути зірвані ‒ краще викликати поліцію для забезпечення дотримання правопорядку під час реалізації права на свободу віросповідання.

Далі потрібно чітко сформулювати для присутніх питання, яке виноситься на голосування. Після цього проводити голосування. Усі дії під час засідання повинні бути записані у протоколі, який веде секретар. Також потрібно скласти додаток з ПІБ усіх голосувавших «за», де кожен поставить особистий підпис. Це пряма норма Закону (ч. 5 ст. 8).

Взагалі варто уточнити, що питання зміни церковної підлеглості вирішується шляхом внесення змін до Статуту. Так, наприклад треба буде змінити назву релігійної організації. Пояснимо на прикладі. Уявна релігійна організація «Свято-Михайлівська громада с. Гнилички Тернопільської єпархії УПЦ» повинна змінити свою назву на «Свято-Михайлівська громада с. Гнилички Тернопільської єпархії ПЦУ». Для того, щоби не помилитись з правильною назвою єпархії, варто представникам ініціативної групи уточнити це у місцевого єпископа єдиної помісної автокефальної Православної Церкви України.

Також у Статуті в усіх згадках про підпорядкованість, про виконання тих чи інших розпоряджень Церкви, про зобов'язання виконувати рішення Соборів чи Синодів треба замінити слова «УПЦ» на «ПЦУ».

Після проведення зборів і ухвалення рішення про перехід необхідно звернутись до місцевої єпархії ПЦУ з проханням прийняти парафію. Місцевий єпископ повинен видати наказ про прийняття громади до складу єпархії і підписати новий варіант Статуту. Далі треба підготувати «пакет документів» до Обласної Державної Адміністрації, бо тільки там тепер здійснюють реєстрацію Статутів релігійних організацій.

Необхідні документи:

  1. Статут релігійної організації, вже у новій редакції (тобто зі змінами).
  2. Заява з проханням зареєструвати Статут у новій редакції. Її повинен підписати керівник або уповноважений представник релігійної громади.
  3. Додаток з переліком учасників Загальних Зборів та підписами усіх, хто проголосував за такий перехід.
  4. Копія протоколу Загальних Зборів або витяг з нього. Вони мають бути належним чином засвідчені, тобто у нотаріуса або у представників органів місцевого самоврядування.
  5. Чинний Статут, до якого треба внести зміни (оригінал або належним чином засвідчена копія). Причому цей документ також повинен мати відмітку про державну реєстрацію та інформацію про усі попередні зміни.
  6. Оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації Статуту (у разі, якщо такий документ видавався).

Перед поїздкою до ОДА варто узгодити перелік документів та правила їхнього оформлення. Це можна зробити телефоном. Відповідні номери телефонів відділів у справах релігій є на сайтах ОДА. 

Усі документи треба подати до ОДА і після їхнього розгляду, у разі якщо уся процедура була виконана відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та тих положень Статуту, які не суперечать Закону, державний орган реєструє зміни до Статуту і громада вже юридично вважається приналежною до нової церкви.

Слід пам'ятати, що закон також передбачає право тих, хто не згідні з рішенням про перехід ‒ утворити нову громаду і укласти договір про почергове користування храмом. Якщо храм у власності релігійної громади, що змінила юрисдикцію, тоді договір укладається з нею. Органи місцевого самоврядування можуть виступити посередниками чи модераторами у цьому процесі, якщо сторони не можуть дійти згоди. Це передбачено ст. 29 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Якщо храм у власності державній чи комунальній, тоді договір укладається з владою.

 

Фото з мережі Інтернет