Як зашкваритись і вийти сухими з води – майстер-клас від УПЦ МП – інтернет-видавництво Церкваріум
23
Ср., вер.

Як зашкваритись і вийти сухими з води – майстер-клас від УПЦ МП

Моніторинг ЗМІ

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Репутацію не крадуть - її заробляють. Причому кожен свою

Тетяна Деркач, релігійний публіцист, співзасновник проекту Cerkvarium, автор книги  «Russian church in hybrid war against Ukraine»

спеціально для "Духовного фронту України"

Блаженний муж, що не ходить на раду нечестивих,

і не ступає слідом за грішниками, і в зібранні злоріків не сидить

Пс.1:1

Пандемія COVID-19 спричинила великий стрес, а декому взагалі знесла кришу. Карантин вніс болючі корективи в плани віруючих нормально відсвяткувати Великдень та всі свята, що йому передують. Влада попросила жорстко обмежити доступ віруючих до храмів та максимально дезінфікувати «технологію» надання таїнств. Чого це вартувало церквам – всі знають. Але виявилось, що у нас всі церкви рівні, а деякі рівніші. Поки за храмами одних церков слідкувала поліція та велась зйомка, в інших робили, що хотіли. Як наслідок – скандали, пов’язані з найбільшими символами однієї церковної спільноти – Києво-Печерською, Почаївською та Святогірською лаврами. Через відверту дурість церковного керівництва під виглядом проповідей або через їхні адміністративні рішення захворіла велика кількість людей, були летальні випадки. 

Коли ця конкретна церковна спільнота (не будемо казати, хто це, але всі знають, що це було слоненятко) зрозуміла, що брехнею приховати власну дурість вже неможливо, і на носі серйозні суспільні наслідки, почались судомні пошуки засобів захисту. Для цього було підключено всі можливі ресурси, які, втім, діяли слабенько. Тоді окрема церковна спільнота, про яку мова, знайшла дуже креативний (насправді, цинічний та нахабний) вихід: долучити до власного захисту всі релігійні організації. І заполірувати цю підтримку на офіційному рівні. Битий небитого везе, як в тій казці. 

І от спочатку з’являється заява Інституту релігійної свободи, автори якої, здається, живуть в якомусь своєму альтернативному світі, де релігійні організації – це найсвідоміша, найзаконослухняніша та найчесніша спільнота лише за критерієм додання до назви слова «релігійний». От все, що пов’язане з релігією – біле та пухнасте. Мовляв, всі релігійні організації провели колосальну роботу задля убезпечення віруючих від зараження, займають послідовну позицію по дотриманню санітарних норм і таке інше. А тому побоювання окремих представників влади, що на релігійні свята може статись спалах COVID-19 – безпідставні. І що ВРЦіО робила заклики до віруючих, а значить, вжила необхідних заходів. Тобто, апріорі робиться висновок, що закликати офіційно та вжити заходів – одне й те саме. Начебто у нас немає в релігійному середовищі ані коронаскептиків, ані релігійних фанатиків – ВРЦіО все це повирішувала. Смішно читати. Хто читатиме якісь загальні заклики ВРЦіО, якщо настоятелі на місцях розповідатимуть про те, що COVID-19 видумали богоборці, щоб закрити храми та за допомогою вакцини вживляти віруючим рідкі чіпи? Якщо єпископи запевняють в проповідях, що все одно всі помруть, і не варто боятись померти за Христа від COVID-19? Вибачте, ВРЦіО, але ви трошки перебільшуєте власне значення для віруючих, та наївно прирівнюєте свої публічні декларації до практичних дій. 

Ну, і понеслося. Цю заяву моментально підхоплює СПЖ – відомий пропагандистський ресурс, афілійований з «тією самою спільнотою» – УПЦ МП. Одночасно на промосковському сайті (а по сумісництву – зливному бачку) «Вісті» публікується реліз якоїсь «Громадської експертизи», яку презентовано як «спільний постійно діючий проект «Вістей» і Українського інституту стратегій глобального розвитку та адаптації». Там взагалі шабаш за участі МПшних «аналітиків» та одіозних нафталінових спікерів на кшталт Василя Анісімова, які звинувачують якихось «тих» (кого саме?) в розхитуванні ситуації в країні, пояснюють «цькування» політичними спекуляціями місцевої влади напередодні місцевих виборів, в тому, що «хтось» хоче розв’язати громадянську війну, в богоборстві, в тому, що цькування йде через Блок Петра Порошенка та «Народний фронт», який пов’язаний з американськими елітами, яким вигідна релігійна війна в геополітичних розборках з Росією… Що розпалюють ворожнечу якісь «ті», хто афілійований з західними грантодавцями та фінансово інстальований (не падайте!) в майданну конструкцію, створену після 2014 р… Тобто, проти УПЦ МП розпалюють ворожнечу всі ті, кого прийнято йменувати «жидорептілоїдами». І взагалі, всі, хто підтримує публічний інтерес до порушень карантинних обмежень з боку УПЦ МП, можуть бути підбурювачами підпалів храмів. Ну, жодного ж узагальнення, так? Все ж чітко і конкретно, по прізвищам та іменам. 

Потім в мережу зливається проєкт звернення ВРЦіО до президента Зеленського, в якому виплескується образа всіх релігійних спільнот на окремих представників влади, які мали обґрунтовані побоювання, що внаслідок святкувань віруючими релігійних свят може статись сплеск заражень. От уявляєте собі, яке нахабство – підозрювати віруючих, які є частиною релігійної спільноти, та які подекуди ломились в храми на церковні свята – в можливому розповсюдженні захворювання, яке до кінця не вивчено, наслідки якого до кінця не прораховані, та панацеї від якого немає, і, мабуть, не буде! Причому текст проекту не відповідає жодним стандартам етики та логіки, а уявні загрози для однієї церкви розмазано тонким шаром на всіх. Виглядає все як погано прихований «заказняк», де релігійні організації втемну втягнуто в брудні ігри однієї окремої релігійної структури. 

Одночасно застосовується технологія переведення стрілок: ось дивіться, в «Епіцентрі» людей більше, аніж в храмах, ось в інших конфесіях хтось захворів та помер, а ось лікарів хворіє більше, аніж священників (уявіть собі, вони це вважають логічним аргументом!), ось ми роздаємо гуманітарку нужденним та ковід-тести лікарням, а ось ми прихистили біженців з зони бойових дій… Так ви – спільнота, репутація якої складається з окремих дій окремих осіб, чи у вас кожен відповідає за себе? Та відійдіть в сторону і дайте спокійно покарати порушників – керівництво Києво-Печерської, Почаївської та Святогірської лавр, яке може бути навіть притягнуто до кримінальної відповідальності – адже вже є летальні випадки. Відійдіть – і ми повіримо, що у вас кожен відповідає за свої гріхи. А то однією рукою ми заохочуємо віруючих чхати на карантин, а іншою роздаємо респіратори – то ви на першу руку не звертайте увагу, а тільки на другу! 

Християнське розуміння Церкви як Тіла Христового передбачає, що це Тіло пронизане єдиною системою больових рецепторів. І якщо страждає один орган – болить все тіло. Але цей принцип УПЦ МП застосовує дуже вибірково. 

Як мова йде про окремі конфлікти через зміну парафіями УПЦ МП юрисдикції – так це, за риторикою спікерів, рейдерство майна всієї УПЦ МП. Перейменування окремих релігійних організацій під брендом УПЦ МП – це гоніння на всю УПЦ МП. Тобто, «нападають» на одну якусь одиницю у складі УПЦ МП – це сприймається як загроза всій структурі. А от якщо мова йде про порушення або навіть кримінальні злочини підлеглих цієї юрисдикції – то «не треба судити всю церкву за окремими випадками!». При цьому вони ж не дають і ці випадки розслідувати як годиться! Де кримінальні справи проти ВСІХ кліриків та єпископів УПЦ МП, які брали участь в анексії Криму та окупації Донбасу? Тільки не треба казати, як це зробив спікер Київської митрополії о.Микола Данилевич, що війну проти України підтримують якісь заборонені або зальотні попи, які не мають відношення до УПЦ МП. Вам їх всіх перерахувати поіменно, з вказанням храму та єпархії? І це не 2-3-5-10 осіб. Де кримінальні справи проти них? Весна прийшла – де посадки? УПЦ МП нахабно на території України висвячує на єпископа кримчанина, який отримав подяку за участь у «кримській весні» – і що? А нічого. «Не розпалюйте, ми за територіальну цілісність». Ми не хворі на рак, це окремі ракові клітини десь там у куточку роблять шкоду. Чи ми сторожі браттям своїм? 

Ця «хронічно гнана» юрисдикція десятиліттями розпалювала ворожнечу, нацьковувала своїх віруючих на своїх ворогів (як церковних, так і політичних), брала безпосередню участь у розпалюванні російської війни проти України – і всі інститути свободи релігії мовчали. Як вони мовчали, коли УПЦ МП організувала неперевершений шабаш проти Томосу, Вселенського патріарха та ПЦУ, обливала брудом, паплюжила, демонізувала та дегуманізувала велику кількість населення України, яка прагнула своєї власної визнаної автокефалії, кричала, що дотримання чужих прав є порушення прав її власних… Намагалась знищити імідж України на міжнародній арені, трясучі по кафедрах міжнародних правозахисних інституцій стосами паперів з маніпулятивними описом «масштабних порушень прав віруючих». Абсолютно не стримувала себе у висловах на адресу попереднього президента України Петра Порошенка. А про «боротьбу з сектами» я вже мовчу. Коли цькували протестантів як сектантів – то не було порушення чиїхось прав віруючих? Цій конфесії можна все – порушувати законодавство, закликати до повалення конституційного ладу, благословляти бойовиків «ДНР»-«ЛНР», закидати інформпростір фейками, маніпуляціями та відвертими погрозами, тягати опонентів до суду, закликати до ігнорування карантину – і без жодних наслідків. 

І поки захисники релігійних прав та свобод вписуються за цю одну конфесію, яка більш за всіх зашкварилась в порушенні карантину, ця хронічно гнана конфесія спокійненько підготувала пакет зразків позовних заяв проти всіх, хто, на її думку, «розпалює міжконфесійну ворожнечу» – тобто, підтримує увагу суспільства до протизаконних дій цієї церкви. І скоро судова гілка буде перезавантажена такими позовами – і не тільки проти незручних чиновників, які не бажають закривати очі на порушення, але й громадських активістів. 

Чудова багатоходівочка, в яку УПЦ МП незрозуміло якими шляхами намагається втягнути всі релігійні організації та правозахисників. 

ПЦУ пішла на безпрецедентні, болючі та вкрай дискомфортні кроки задля збереження здоров’я своїх віруючих, не демагогічними заявами, а реальними діями обмеживши свою богослужбову діяльність. І так, за це отримала велику повагу в суспільстві. Чому ми тепер маємо своєю репутацією, за яку ми заплатили велику ціну, прикривати злочини тих, хто взагалі не звик нести жодної відповідальності? Ми не цінимо власну репутацію, чи ми надто цінимо корпоративну солідарність? «Сомоса – покидьок, але він наш покидьок, і ми його прикриємо»? Всім релігійним організаціям ніхто не погрожує підпалами, ніхто не закликає «бити попів» всіх церков. Не треба робити з українців натовп якихось маніяків, які не в стані розрізнити добро від зла, злочинців від постраждалих. Є претензії до однієї конкретної церкви. Яку, до речі, чиновники МОЗу навіть намагались не називати, обмежившись розпливчастими натяками на релігійну спільноту в принципі. І тепер УПЦ МП всім іншим нав’язує хибну думку, що чиновники якраз і мали на увазі всіх. Відмінна маніпуляція, ми зацінили. 

Якщо ПЦУ пристане до цього багатоетапного проекту по відбілюванню репутації однієї конкретної релігійної структури, то, на моє глибоке переконання, тоді в країні рухнуть залишки авторитету всієї релігійної спільноти. На яку довіру суспільства, на який статус морального авторитету можуть тоді розраховувати церкви, якщо вони покривають злочини один одного за принципом корпоративної солідарності? Що ми по факту отримаємо? «Ви всі одним миром мазані». Ми не врятуємо репутацію церкви як колективного образу, ми її знищимо вщент саме тим, що погодимось «стояти на стрьомі», тобто, бути співучасниками чужих злочинів або порушень.