УПЦ МП та коронавірус: Тероризм і Підпали  – інтернет-видавництво Церкваріум
27
Нд., вер.

УПЦ МП та коронавірус: Тероризм і Підпали 

Аналітика

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Текст про те, як УПЦ МП розплачується за брехню свого керівництва

Для торжества зла необхідно тільки одна умова - щоб хороші люди сиділи склавши руки.

Едмунд Берк

Автор: Володимир Мельник

В останні дні стали з'являтися новини про підпали храмів УПЦ МП: Свято-Успенського Одеського монастиря, старовинного храму в с. Лукавці Чернігівської області, Свято-Пантелеймонівський монастир села Липки Рівненської області. «Не побоюся назвати те, що сталося, — терором. Адже під пряму загрозу було поставлено життя багатьох людей. Але ж цілком можливо, що подібної кризової ситуації можна було уникнути», – охарактеризував те, що відбувається керуючий справами УПЦ МП митр. Антоній (Паканич). Запам'ятаємо це визначення. І дійсно, підпалів, цілком ймовірно, можна було б уникнути. Палії – хто б вони не були – безумовно, мерзотники, і повинні бути покарані, якщо ми хочемо жити в правовій державі. Разом з тим, нинішня агресія на адресу УПЦ МП – це саме те, про що попереджали багато, в т.ч. і представники самої УПЦ МП. Хвилі агресії прокотилися і в інших країнах на адресу тих, хто закликав ігнорувати карантинні заходи і привів до спалаху епідемії.

Епідемія і ненависть

В Ірані священне місто мусульман шиїтів Кум стало першим епіцентром коронавирусу в країні. Мечеті і гробниці, що привертають паломників, стали місцем передачі інфекції. Вимогам іранського мінохоронздоров'я закрити мечеті, вище духовенство не підкорилося, називаючи такі вимоги «безпідставними, такими, що сіють паніку» і запевняючи, що «для істинно віруючих ніякі віруси не страшні, бо вони під захистом Аллаху. Заразитися вірусом в мечеті не можна і навіть думати так богохульство». Єдине, що необхідно віруючим – це молитися. У відповідь на запевнення духовенства, віруючі навіть запустили флешмоб, в ході якого почали цілувати священні об'єкти і лизати огорожі мечетей щоб довести силу своєї віри. Святиня шиїтів стала осередком епідемії в Ірані, що забрала понад 5 тис. життів, в тому числі тих, хто відгукнувся на заклик духовенства показати власну віру. В результаті, навіть в такій релігійній державі, як Іран, виникла хвиля ненависті і агресії на адресу духовенства, випадки вандалізму і підпалу мечетей. Духовенство в усьому звинуватило «ворогів істинної віри», що підігрівають анти-ісламські настрої і продовжувало заперечувати як свою провину за те, що відбувається, так і бачити зв'язок між власними закликами і епідемією.

У Кореї вогнищем зараження стало місто Тегу після того, як члени секти «Храм скинії свідоцтва Шинь-Чонджу» зібралися для проведення обряду всупереч постановам влади. На той час в країні вже були закриті всі католицькі, протестантські та буддійські храми. Однак лідер секти, Лі Ман Хі, закликав віруючих не боятися ніяких вірусів і запевнив, що найголовніше зараз молитва. Спалахнуло вогнище епідемії і близько 60% з перших 4 тис. заражених виявилися послідовниками цієї секти. Її керівництво приховувало дані, що лише посилювало проблему, сприяло поширенню вірусу та зростанню обурення людей на свою адресу. Тисячі громадян підписали петицію до влади про закриття цієї релігійної організації. А влада Сеула подала позов до прокуратури на лідерів секти, звинувачуючи їх у вбивстві, заподіянні шкоди і порушенні карантину.

У Нью-Йорку першим вогнищем зараження стала синагога в Нью-Рошель, на північ від Манхеттена, а слідом спалахнули вогнища в Боро-Парку і Вільямсбурзі, районах Брукліну, де мешкають ультрарелігійні юдеї. Вони так само ігнорували карантинні вимоги влади не влаштовувати спільні молитви і не збиратися для навчання в синагогах і єшивах (релігійних школах). У відповідь рабини закликали віруючих збиратися разом, запевняючи, що для справжнього єврея ніякої вірус не страшний, що справжнього віруючого захистить Бог і єдине, що потрібно зараз це слідувати повчанням мудреців. Члени таких громад, як правило, прислухаються тільки до порад рабинів. В результаті, епідемія поширилася по всьому місту, обрушивши медичну систему і забравши понад 16 тис. життів. Багато хто втратив роботу, житло і близьких. У відповідь на створення вогнищ епідемії прийшов спалах ненависті на адресу громад, які ігнорують карантинні заходи та сплеск антисемітських настроїв. Мешканці почали розклеювати листівки з текстом: «Вбивця! Коли ти йдеш у синагогу, ти обагряє руки свої кров'ю євреїв». У будинки ультрарелігійних юдеїв полетіли запальні суміші.

 

Листівки з Нью-Йорка:

«Вбивця! Коли ти йдеш у синагогу, ти обагряє руки свої кров'ю євреїв»

Фото: Авраам ха-Коен, Рамі Кон

Втім, і тут юдейські лідери не побачив і ніякої зв'язку між власними закликами ігнорувати карантин і поширенням епідемії, зате побачив і «світову антисемітську змову» і «гоніння на євреїв». Очікувано, вогнища епідемії спалахували в місцях, де небезпеку заперечували. У Лос-Анджелесі осередком стала громада «Єшурун» в Голлівуді, де молитви в синагозі не припинялися всупереч приписам влади. Синагогу закрили силою, але місцевий рабин і тоді продовжував стверджувати, що між збиранням на молитву і зараженням немає ніякого зв'язку. У Франції особливо постраждала громада в Страсбурзі, де, за свідченням його головного рабина Авраам Коена, коронавірусом заразилися до 70% євреїв. «Багато заразилися в синагогах і на святкуванні Пурима (10 березня, коли у Франції вже вирувала епідемія - В.М.)», – визнали згодом лідери юдейських громад. Заклики підкорятися вказівкам уряду і не виходити з дому були озвучені, на жаль, занадто пізно: епідемія вже забрала життя і спровокувала антисемітські настрої.

Подібна ситуація і в Ізраїлі, де до 60% від усіх тих, що заразилися коронавірусом складають ультрарелігійні юдеї. Саме в ультрарелігійних громадах спалахнули вогнища епідемії. Багато відомих рабинів до останнього моменту відмовлялися повірити в серйозність епідемії і закликали не звертати уваги на приписи мінохоронздоров'я та продовжувати ходити в синагоги і вчитися в иешивах. Так, наприклад, авторитетний у світі ортодоксального юдаїзму рабин-гаон Хаїм Канівський закликав: «Закриття релігійних семінарій є більш небезпечним, ніж вірус. Молитва набагато ефективніша в боротьбі з пандемією, ніж карантин. Тора захищає і рятує нас». І віруючі дійсно збиралися на молитву, ігноруючи карантин, що призвело до сплеску захворювання.

Коли ж епідемія поширилася і почали гинути люди, цей же рабин – ні! Не вибачився! – він закликав жертвувати 3000 шекелів (780 Євро) в фонд своєї організації: «Міра за міру той, хто зробить пожертву, не захворіє коронавірус і в його будинку не буде хворих». Слова і дії релігійних громад, що ігнорували карантинні заходи і каталізували епідемію в країні, очікувано викликали і хвилю люті у ізраїльтян, які називають лідерів таких громад вбивцями. На будинку ультрарелігійних громад розвісили плакати з написом «Вбивці». Лідери своєї провини не визнавали і в відповідь звинувачували всіх незадоволених співгромадян: «Нацисти! Нацисти! Це справжні нацисти! Антисеміти!».

Осередки епідемії внаслідок ігнорування карантину створювали і окремі православні парафії в США, і католицькі парафії в Польщі. Зазвичай, така безвідповідальність провокувала у відповідь зростання ненависті. Як бачимо, об’єкти ненависті і підпалів по всьому світу різні. Єдине, що їх об'єднує – злочинні заклики порушувати карантинні приписи. Хоч там як, але тих, хто проклинає по-людськи можна зрозуміти: коли твої близькі і друзі раптом вмирають від задухи через заклики «перевірити свою віру», то навряд чи можна очікувати прощення або раціонального осмислення.

Епідемія і повага

А ось в Італії все пішло за іншим сценарієм. Так, головний рабин Риму та Італії Ріккардо Ді Сеньї, лікар за освітою, ввів карантин для всієї юдейської громади навіть раніше, ніж це зробила влада і раніше, ніж закрилися церкви. «Так, багато хто скаржився і думав, що я перебільшую, тому що в той час римські церкви були відкриті. Але ж мені вдалося переконати людей», – згадує Ріккардо. І дійсно, італійські громади не стали вогнищами епідемії, а життя і здоров'я багатьох віруючих вдалося зберегти: при палаючій в країні епідемії, число загиблих членів юдейської громади відносно невелике. Не виникло тут і антисемітських настроїв, а сам Ріккардо і єврейська громада здобули повагу. Більш того, в католицькій країні цього рабина запросили в комісію з протидії епідемії.

Приклад Італії прекрасно ілюструє, що справа зовсім ані в релігії, ані в «ворогах» чи «змовах» – антиісламських, антисемітських, антикатолицьких тощо, а у ставленні релігійних лідерів до здоров’я та життя віруючих і громадян країни. І саме від їх слів і дій залежить ставлення громадян до них і до їх релігійної громади.

Епідемія і вибір УПЦ МП

Усі ці приклади сталися до того, як епідемія прийшла в Україну і священноначалля УПЦ МП мало повна свободу у виборі сценарію з усіма відповідними наслідками. Священноначалля свій вибір зробило, як і керівництво інших релігійних організацій в Україні.

Нагадаю, що на початку епідемії постійний член Синоду УПЦ МП, намісник Києво-Печерської Лаври митр. Павло (Лебідь) подібно вищеописаним проповідникам з Ірану та США звинувачував владу мало не в безбожництві за введення карантинних заходів: «Мене дивує недалекоглядність наших керівників, їм просто дана влада така, щоб тримати в страху людей [...] щоб людина вільно піддалася печатці антихриста». Віруючих він закликав не звертати увагу на епідемію, що вже забрала десятки тисяч життів по всьому світу: « Почастіше ходіть у храм, причащайтеся і причащайте дітей. Не дивіться, старше покоління або молодше, всі поспішайте до храму. Обійміть один одного». Запропонував він і рецепт найбільш ефективних ліків проти вірусу: «Страшна не епідемія вірусу, а гріх, який губить душу! Зараз кажуть: "Купуй маски, купуй таблетки", але... єдине(!), що нам сьогодні потрібно, молитися, постити, ходити в храм, причащатися. Читайте псалтир і Євангеліє. [...] У Х столітті в Константинополі була велика проблема всяких вірусів і епідемій, і що допомогло людині? Молитва, причастя, хресні ходи, які припиняють будь-яку біду». Чи не правда, ці слова звучать знайомо? Результат божевільних закликів не змусив себе довго чекати і в Україні. Незабаром заразився коронавірусом сам митр. Павло, спалахнула епідемія і у Лаврі (де за кілька днів заразилися понад 180 ченців з 250, і померло троє), в Духовній Академії, розташованій на її території. Лавра стала всеукраїнським вогнищем епідемії. Так, митр. Павло перетворився з просто дурня у вбивцю. І скільки ще смертей буде на його совісті – озвучених або нікому невідомих, бідних людей, що пошири вірус з Лаври по домівках і вбили когось зі своїх родичів. Цілком очікувано, всі ці заклики спровокували обурення на адресу УПЦ МП.

Подібна ситуація склалася і в Голосіївському монастирі. Його намісник, єп. Ісаакій (Андроник), запропонував віруючим все ті ж «ліки»: «Для зцілення хвороб віруючим потрібно вилікувати джерело цієї хвороби, якою є гріх. А для цього нам необхідно посилити домашню молитву, а особливо церковну; сповідатися, щиро покаятися, приступити до прийняття Святих Христових Таїн для зцілення душі і тіла». У відповідь на епідемію монастир відповів публікацією вірша на своїй офіційній сторінці, в якому назвав карантинні вимоги «розпорядженням з пекла», а всіх, що виконують ці вимоги – «божевільними».

Жодне з цих висловлювань і злочинних закликів не було дезавуйоване священноначаллям УПЦ МП. І ніхто з 94 архієреїв цієї Церкви не захотів осадити своїх колег, не поставив здоров'я та життя віруючих вище за репутацію митр. Павла. Незабаром заразилися не тільки намісник Лаври, але і намісник Іонинського монастиря, арх. Іона (Черепанов), предстоятель УПЦ МП, митр. Онуфрій, керуючий справами УПЦ МП митр. Антоній (Паканич), ректор Київської Духовної Академії єп. Сильвестр (Стойчев), митр. Тернопільський Сергій (Генсицький). Примітно, що, захворівши, і митр. Павло, і священноначалля УПЦ МП надали перевагу лікарняному лікуванню і професійну допомогу фахівців за VIP форматом, а зовсім не тим «єдиним лікам», які вони наполегливо рекомендували своєї пастві.

Митр. Павло звернувся до віруючих. Ні! Аж ніяк не з покаянням, або слізним проханням пробачити його злочини чи пропозицією оплатити лікування віруючим. Подібно до згадуваного рабина, Павло звернувся із закликом жертвувати гроші на лікування братії, забувши про власні «єдино необхідні ліки»: «Всі ви знаєте, що на сьогоднішній день найбільше випадків Covid-19 зафіксовано в Києві, а тому Лавра також піддана цим загрозам. Тому просимо всіх небайдужих людей надати посильну фінансову допомогу, яку ви можете переслати за вказаними реквізитами». Цинізм представників УПЦ МП спровокував ще більшу хвилю обурення на адресу як їх самих, так і на адресу «мовчазної Церкви».

У той час, коли лідери ПЦУ та УГКЦ звернулися із закликом до пастви залишитися на Великдень вдома, предстоятель УПЦ МП, митр. Онуфрій, – навпаки – непрямо закликав віруючих до храмів: «Сповіщаю вас, дорогі брати і сестри, що у храмах пасхальні богослужіння будуть звершуватися. Ті віряни, які прийдуть на богослужіння, стоятимуть і молитимуться на вулиці, дотримуючись усіх необхідних санітарних норм». Керуючий справами справами УПЦ МП підсилив заклик предстоятеля, закликавши вірних прийти за благодатним вогнем: «Ми закликаємо всіх, хто хотів би доторкнутися до цього знамення Світлого Христового Воскресіння, прийти до Свято-Воскресенського храму (з дотриманням усіх санітарних норм), який знаходиться недалеко від в'їзду до Києво-Печерської Лаври». В результаті, в пасхальних богослужіннях взяли участь майже 130 тис. громадян. Натовпи були в Святогірській і Почаївській лаврах без будь-якого дотримання санітарних норм. Це спровокувало черговий спалах епідемії і фактично призвело до продовження карантину по всій Україні.

У відповідь на цілком очікуваний сплеск обурення громадян, глава інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП, митр. Климент (Вечеря), сказав, що вважає таку увагу до своєї Церкви «абсолютно штучною» і нічим не виправданою, що «люди самі прийшли», а тому до чого тут пастирі? Інший ієрарх єп. Віктор (Коцаба) прямо сказав, що УПЦ МП ніякої відповідальності за своїх віруючих не несе: «А про стовпотворіння? Це питання вже поліції. Ми не будемо ніяк брати участь у цьому». Прямо біблійна відповідь. Коли Каїн убив свого брата Авеля і Бог запитав його, що сталося з братом, Каїн відповів: «Не знаю; хіба я сторож братові своєму?» (Бут. 4:9).

Ця позиція ієрархів УПЦ МП йде в розріз і з 39-м Апостольським правилом, згідно з яким на єпископі лежить відповідальність за ввірену йому паству, і зняти цю відповідальність ніхто не може. Таким чином, ієрархи УПЦ МП не тільки переступили через канони, на які самі так люблять посилатися, але й зруйнували багаторазово повторювані власні ж тези про «величезну відповідальності за паству».

Ще один ієрарх УПЦ МП прямо таки дав майстер клас з використання подвійних стандартів. Голова Церковного суду Київської єпархії арх. Феодосій (Снігірьов) у відповідь на питання про значення епідемії, відповів: «Для фанаріотів (себто Константинопольського Патріархату – В.М.) це напоумлення необхідне для усвідомлення їхніх власних руйнівних дій щодо світового Православ'я. А для решти православного світу, і в першу чергу для Російської Православної Церкви, цей період випробувань більше необхідний для богословської, канонічної і літургійної підготовки». Ось такий суд від церковного судді: напоумлення одним і допомога у підготовці іншим.

На сьогоднішній день з близька 700 тих, що заразилися в Києві, щонайменше третина безпосередньо пов'язані зі святинями УПЦ МП, в тому числі, Києво-Печерською Лаврою, Іонинським і Покровськім Голосіївським монастирями. Можна і далі не бачити аж ніякого зв'язку між храмами і епідемією. Як влучно зазначив Дітріх Бонхеффер, «Проти глупоти ми беззахисні. Тут нічого не добитися ані протестами, ані силою; доводи не допомагають; фактам, що суперечать власному судженню, просто не вірять – в подібних випадках глупий навіть перетворюється на критика, а якщо факти незаперечні, їх просто відкидають як нічого не значущу випадковість». Повторюючи риторику згадуваних мусульманських та юдейських проповідників, лідери УПЦ МП продовжують заперечувати свою провину, в чомусь каятися і закликають віруючих не помічати жодних зав’язків між діями УПЦ МП і спалахами епідемії: «це нічого не означає», «а ви доведіть!». Намісник Іонинського монастиря, арх. Іона, повідомляючи про зараження коронавірусом, сказав: «Де заразився не знаю».

Ймовірно, лідери УПЦ МП забули євангельське нагадування про те, що «немає нічого таємного, що не стало б явним, і немає нічого прихованого, що не стало б відомим і не вийшло на світло» (Лк. 8:17). Інформацію про зараження ієрархів і про ситуацію в монастирях і лаврах приховували до останнього, тим самим, посилюючи проблему і піддаючи людей все більшому ризику. І вже зовсім наївним виглядало «спростування чуток, які розносять недоброзичливці по мережі» про те, що захворів і митр. Онуфрій і митр. Антоній: «Наразі, перебуваючи у доброму здоров’ї та гарному самопочутті, Архіпастир готується до звершення Пасхальної служби і зустрічі Світлого Христового Воскресіння», – йдеться в офіційному повідомленні. Пізніше влада і ЗМІ підтвердили коронавірусну інфекцію у обох митрополитів. І все ж відчайдушні спроби лідерів УПЦ МП приховати правду, підмінивши її брехнею, лише обернулися проти них, ще більше посилюючи недовіру і обурення на свою адресу.

Наївно після цього дивуватися тому, що люди вірять ЗМІ, адже саме лідери УПЦ МП самі систематично привчили людей до того, правду швидше можна дізнатися від влади і зі ЗМІ, ніж від представників УПЦ МП, які правду все одно не скажуть.

Закономірна реакція

Лідери УПЦ МП вирішили пожертвувати людьми, їхнім здоров'ям і життями, чим спровокували спалах вогнищ епідемії по всій країні, тобто точно так само, як зробили їхні колеги в Ірані, США, Ізраїлі чи Польщі. І не так важливо, чому саме вони це зробили: через банальне невігластво і щире нерозуміння ситуації, заради якихось власних уявлень, або заради прямого цинічного розрахунку. Не побоїмося і ми слід за митр. Антонієм назвати те що сталося з вини лідерів УПЦ МП – терором, згідно його ж визначенню, «адже під пряму загрозу було поставлено життя багатьох людей. Але ж цілком можливо, що подібної кризової ситуації можна було уникнути». Втім наразі ніхто з лідерів УПЦ МП не просив вибачення за власні злочинні заклики. Ось вже дійсно, «зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений” (Мт. 12: 37).

Цікаво якої саме реакції чекало керівництво УПЦ МП, втім цілком закономірним і очікуваним наслідком стала хвиля обурення людей і агресія на адресу цих лідерів і самої Церкви. У свідомості багатьох зазвучало євангельське питання: «Якщо світло, що в тобі, є темрява, то яка ж тоді темрява» (Мт. 6:23): якщо ці діячі і є «світло Церкви», то що ж тоді темрява? І скільки людей вже відвернулися і ще відвернуться через таких проповідників.

Лідери УПЦ МП вважали за краще проігнорувати попередження і приклади в інших країнах і дочекатися розв'язки. Що ж, на щастя, поки ніхто не розвішує плакати з написом «Вбивця» (як у США та Ізраїлі) на двері храмів і єпархіальних управлінь; ніхто не підписує петицію до влади закрити цю Церкву (як у Кореї). Проте, якщо керівництво УПЦ МП не змінить свого ставлення, то має всі шанси дочекатися і плакатів, і петицій, і нових пожеж. Зрештою, можна згадати як в самій РПЦ вчили поводитися з іншими релігійними організаціями: «Ми хочемо від нашого президента, щоб він зробив так, як це було при радянському Союзі, щоб жодна погана секта не могла тут діяти так, як у себе вдома! Раніше вони всі сиділи по тюрмах. Вони насправді зомбують людей. Проте держава повинна захищати народ. Оголосити поза законом всі ці секти це робиться розчерком пера. Збирайте народ, громіть ці погані секти! Ви повинні діяти самі, витрачати на це час, гроші, ресурси знайомих. Потрібно так зробити, щоб горіла земля під ногами цих виродків!». Це слова прот. Дмитра Смирнова, колишнього голови Синодального відділу РПЦ із взаємодії зі Збройними силами та правоохоронними установами, очільника патріаршої комісії з питань сім’ї та захисту материнства. Цей заклик ніколи не був дезавуював священноначаллям і цілком можливо, що саме його колись почули палії.

Хороші люди в УПЦ МП і виправлення

На жаль, під обстріл критики і агресії, спровокованої лідерами УПЦ МП, потрапляють гідні і хороші пастирі, яких, не сумніваюся, в Церкві більшість. Це в тому числі ті, хто проявив ініціативу і, не чекаючи розпоряджень начальства, огородив свою паству від загрози. Можна згадати ініціативу митр. Тульчинського Іонафана (Єлецьких), і ініціативу митр. Сумського Євлогій я (Гутченко) і багатьох інших. Можна згадати і єп. Сильвестра (Стойчева), ректора Київської Духовної Академії: «Після оголошення в Академії карантину, я намагався дотримуватися всіх його правил, однак міг стати мимоволі джерелом зараження інших людей. І саме про це зараз переживаю. Тому, перш за все, я хочу попросити вибачення у всіх, для кого я міг стати джерелом зараження». Всіх гідних пастирів в УПЦ МП фактично підставило їх власне начальство, те саме «через яких ім'я Боже ганьбиться між поганами» (Рим. 2:24). Щиро співчуваю всім гідним священнослужителям і бажаю їм добра. Мені б дуже хотілося, щоб у людей вистачило розуму відокремити провокаторів і панагійних терористів від гідних і розсудливих пастирів.

До речі, в Кореї ненависть і агресія на адресу секти, що стала причиною швидкого поширення епідемії, почала згасати після того, як лідер цієї організації, Лі Ман Хі, стоячи навколішки, попросив пробачення у віруючих та громадян Кореї і почав виправляти плоди свої злочинних закликів і дій через допомогу хворим. Маю велику надію, що хорошим людям вдасться переконати ієрархів УПЦ МП, які стали каталізаторами епідемії в Україні, вибачитися і «учинити гідні плоди покаяння» (Лк. 3:8). Це напевно не тільки знизить рівень агресії на адресу УПЦ МП, але й збереже здоров'я і життя багатьох людей. Звісно, якщо УПЦ МП в цьому зацікавлена.

Насправді, цей текст на підтримку і захист УПЦ МП від провокаторів всередині неї. Перефразовуючи Едмунда Берка, для торжества добра необхідно щоби хороші люди не сиділи склавши руки. Щиро сподіваюся, що так воно і станеться.