26
Нд., трав.

Суспільства, релігія та політика в Східній та Центральній Європі

Аналітика

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Навесні Pew Research Centre оприлюднив результати дослідження «Religious Belief and National Belonging in Central and Eastern Europe». У цьому матеріалі  проаналізуємо основні характеристики цього регіону та опишемо настрої мешканців окремих країн.

Дмитро Горєвой 

Навесні Pew Research Centre оприлюднив результати дослідження «Religious Belief and National Belonging in Central and Eastern Europe». У цьому матеріалі  проаналізуємо основні характеристики цього регіону та опишемо настрої мешканців окремих країн. У дослідженні не враховані данні трьох переважно православних країн (Македонії, Чорногорії та Кіпру), двох переважно католицьких країн (Словаччини та Словенії), а також переважно мусульманської країни Албанії та території зі спірним статусом – Косово.

У цьому регіоні розташовані держави, які належали до Варшавського блоку. Частина з них нині стали членами ЄС та НАТО, інші знаходяться у сфері впливу Росії, а деякі перебувають у стадії переходу з одного табору в інший. Серед вірувань переважає православ’я, однак присутні католики, мусульмани та нерелігійні групи. Докладніше з релігійною ситуацію можна ознайомитись завдяки мапі нижче.

 

Характеристики релігійності

Для визначення комплексу релігійних вірувань виокремлюють три характеристики: віра, поведінка та приналежність. Тобто, це показники трьох різних факторів, які демонструють чи вірить людина у вищу силу, чи молиться вона та ходить до церкви, а також чи відносить себе до тієї, чи іншої релігійної інституції. Соціологи зазначають, що відповідно до релігієзнавчих досліджень людина може в той чи інший засіб декларувати свої релігійні погляди, однак це не завжди відбувається шляхом поєднання усіх трьох показників.

Розпочнемо з початку, з питання віри. Зі всіх країн регіону лише у двох менше половини населення вірить у Бога – в Естонії (44%) та Чехії (29%). В України середній показник – 86%. Найбільші показники в кавказьких республіках: Грузії (99%) та Вірменії (95%).

Цікавими даними є показники ритуальної поведінки. Так, у середньому католики мають вищий рівень відвідуваності церков, аніж православні. В середньому кожен четвертий вірянин Святого Престолу ходить до костьолу кожної неділі, у православних цей показник на порядок нижчий – лише кожен десятий. Серед католиків лідерами є боснійці (54% ходять до церкви кожної неділі), поляки (45%) та українці (тут мається на увазі сукупний показник українських римо- та греко-католиків). У православних найбільші показники за румунами (21%), грузинами та греками (по 17%). Православні українці демонструють показник участі у богослужіннях 12%, це трохи більше за середній показник та в двічі більше за «скрєпоносну» Росію.

 

Важливим показником релігійної поведінки також є щоденна молитва. Це демонструє реальний ступінь віри, який відображається у відповідній практиці. Несподівано в лідери вийшла сусідня Молдова, де щоденно молиться майже половина населення (48%). На другому місці Вірменія (45%), третю сходинку посідає Румунія (44%). В Україні цей рівень трохи більший ніж середній по регіону та майже вдвічі переважає це й же показник в північного сусіда, 29 проти 17% відповідно. Найнижчі показники по цьому параметру в Чехії та Естонії (по 9%), що в принципі не дивно, зважаючи на кількість нерелігійних людей в цих країнах.

Приналежність

Країни регіону можна умовно розділити на три табори: православні, католицькі та змішані. До першої групи входять (за зменшенням кількості православних): Молдова, Греція, Вірменія, Грузія, Сербія, Румунія, Україна, Болгарія, Білорусь та Росія. Тут послідовники східного християнства становлять абсолютну більшість, яка становить від 71% в Росії до 92% у Молдові. У трьох країнах існують немалі ісламські групи: Грузія (9%), Росія (10%) та Болгарія (15%). А також дві країни з помітною групою католиків: Україна (10%) та Білорусь (12%). Останні це сумарні показники кількості римо- та греко-католиків. Найбільша кількість атеїстів в країнах цієї групи живе в Україні (7%) та Росії (15%).

Католицькими країнами є Польща, Хорватія, Литва та Угорщина. Безумовним лідером за кількістю вірних тут є Польща (87%), а от найбільш секуляризованою є Угорщина, де кожен п’ятий не сповідує ніякої релігії, хоча й більше половини (56%) населення  вважає себе римо-католиками. Цікаво, що в таких католицьких країнах, як Хорватія, Латвія та Польща проживають православні меншини: 4, 3 та менше 1% відповідно. Однак інституційна розвиненість православ’я має зворотній характер. Там, де східних християн найменше – у Польщі – існує своя автокефальна Церква. У Латвії є квазіавтономна православна церква, яка підпорядковується РПЦ. Хорватія взагалі не має власної православної інституції, а віряни підпорядковуються Сербській церкві. Власне, знаючи історію набуття незалежності Польської православної церкви, складно не усвідомити, що автокефалія це суто політичне питання, яке не потребує якоїсь статистичної  підтримки, будь то наявність достатньої кількості вірних чи парафій.

Третя група – це змішані країни. Найбільш світською з них є Чехія, де майже ¾ населення (72%) вважають себе нерелігійними, хоча кожен п’ятий ув цій країні визнає себе католиком. Значна частка нерелігійних мешкає також в Естонії, там таких 45%. Ця країна має найнижчі показники, щодо релігійної участі – лише 3% населення відвідує щотижневі богослужіння. Релігійна мозаїка Боснії виглядає наступним чином: 8% – католики, 35% – православні та 52% – мусульмани. Конфесійна палітра Латвії складається з православних (35%), їх намагаються наздогнати католики (23%) та невіруючі (21%).

Протягом останніх 25 років кількість тих, хто вважає себе православним виросла, а от у католиків ця позиція зменшилась. Так, наприклад в Україні та Росії цей показник стрибнув майже удвічі з 39% до 78%, тоді як в Польщі та Угорщині зменшився на 7-9%, а в Чехії взагалі впав більше ніж в два рази: з 44 до 21%. Це пов’язується з процесом відродження релігії в пост-радянських суспільствах після падіння комунізму та продовженням поступової секуляризації в розвинутих країнах Європи.

 

Вплив націоналізму

Вчені давно помітили вплив національної приналежності на релігійні погляди. Більше того, навіть сама православна церква в особі Вселенської патріархії ще у 1872 засудила єресь етнофілетизму, тобто поєднання національного та церковного. В регіоні наявна істотна частка православних, які вважають, що для того, щоби бути справжнім представником своєї нації треба бути православним. Лідерами тут є Вірменія (82% населення цієї країни так вважає), Грузія (81%) та Сербія (78%). Найменшу підтримку ця теза має в Білорусі (45%) та Україні (51%). Показово, що у католиків цей показник істотно менше – в середньому 57%. Очікувано лідируватиме тут Польща (64%).

Також соціологи запитували респондентів і про відношення до національної культури. Православні (68%) більш схильні звеличувати власну національну традицію перед іншими, ніж католики чи мешканці змішаних країн (45%). І знову лідерами є кавказькі країни: Грузія (85%) та Вірменія (84%). Також високий рівень звеличення місцевої культури притаманний грекам. Це можна пояснити унікальною спадщиною античного світу. Знову ж таки, найменше схильні до самозвеличення українці (41%) та білоруси (42%).

Тісне переплетіння нації з релігією трансформується у особливі державно-церковні стосунки. Так, православні спільноти частіше схильні очікувати допомоги від держави. Про необхідність поширення релігійних цінностей державою заявляють 42%, у той час як в католиків цей показник дорівнює 28%. Ще більше православні хочуть отримувати державне фінансування. Так середній показник по східному християнству 56%. Показово, що найнижчі цифри фіксуються в Греції – лише 18% населення це підтримує. На перший погляд може здатися, що там де є державне фінансування, там і проти. Однак не все так просто. Уряд платить священикам зарплату і в Румунії, наприклад, хоча в останній підтримка державного фінансування є доволі високою – 58%. Вважаємо, такі кардинально низькі показники в Греції наслідком потужного репутаційного удару, якого зазнала там православна церква. Нагадаємо, що єпископат Еладської митрополії підтримував режим Чорних полковників упродовж всього його правління. Після студентських демонстрацій і повалення режиму, церква впала в очах громадян, оскільки не тільки асоціювалася, а ще й активно співпрацювала з військовими. Як, зазначає архім. Кирило (Говорун) у книзі «Українська публічна теологія», церква в Греції й досі не оговталась від втрати морального авторитету за співпрацю з режимом.  Показово, що в Україні теж один з найнижчих рівнів підтримки державного фінансування церкви (38%). Це можна пояснювати тим, що в умовах «найплюралістичнішого релігійного ринку в Європі» (Хосе Казанова) державне фінансування виявляється занадто складним, адже присутні різні групи впливу, а в суспільстві немає єдиного релігійного центру-лідера.

Політика

Під час дослідження респондентам задавали питання ціннісно-світоглядного характеру. Так, позитивно відповіли на питання «Чи необхідна міцна Росія в якості «буфера» між ними та Заходом?» у Вірменії (83%), Сербії (80%) та Білорусі (76%). Причому майже в усіх православних країнах кількість населення, яке погоджується з цією тезою перевищує половину. Винятком є Україна, де цю думку поділяє лише кожен п’ятий (22%). Більше того, цей показник найнижчий не тільки серед православних, але й серед усіх країн регіону. Очевидно, що такий показник – прямий результат війни, що розв’язала Росія проти України. Більше того, в Україні 62% громадян вважає, що в інтересах нашої держави співпрацювати з США та західним світом. Ми показуємо найбільшу різницю між прихильністю Заходу та антипатією Росії. В України цей показник складає 40 пунктів на користь Заходу, а от в сусідньої Молдови -7, а в Білорусі -20. Вибір на користь Заходу обирають усі країни крім православних, більше того в середовищі останніх західний шлях притаманний Грузії, Румунії та Україні. Більше того, на відміну від Вірменії, Росії та Сербії в Україні не вірять, що існує реальний конфлікт між власною та західною системами цінностей. Тих, хто підтримав цю тезу у зазначених країнах 78%, 75%, 66% та 14% відповідно.

Майже у всіх православних країнах регіону є поширеною необґрунтована претензія РФ на захист православних поза своїм кордоном. Росіяни взяли на озброєння концепцію С. Хантінгтона про розділення світу на цивілізації за релігійним принципом. В його концепції є ядро цивілізації – міцна та потужна країна-лідер, навколо якої гуртується менш впливова периферія. Ядро захищає периферію від держав іншої цивілізації, а значить — іншої релігії. Саме так виглядає намір Кремля бути гарантом безпеки та захисником православних за кордонами самої ж Росії. На практиці ж ці заяви та відповідні дії слугують прикриттям утримання у власній сфері впливу та недопущення дрейфу до іншої цивілізаційної спільноти, як це сталося, наприклад, з Україною. Отже, більше половини населення в православних країнах приймають цю тезу. Найвищу підтримку тут надають Вірменія (79%) та Сербія (74%). Винятком тут слугує та ж сама Україна, в якій лише 38% населення вважає, що Росія має право на захист православних поза межами власних кордонів.

Росія намагається впливати не тільки як форпост консерватизму, а також завдяки медійній розкрученності власного патріарха. Так, в країнах де діє РПЦ, високим є авторитет Кирила. Це власне сама Росія, Естонія, Латвія, Білорусь, Молдова та Боснія. Цікаво, що у Вірменії позиції Патріарха Московського та Католікоса (патріарха) усіх вірменів однакова – по 24%. Хоча в сусідній Грузії беззаперечним є авторитет місцевого Католікоса, в той час як глава РПЦ має менше 1% підтримки. В Сербії, Румунії та Болгарії поважають власних патріархів, а патріарха Кирила чтять від 9% до 18%. В Україні довіра до свого релігійного лідера втричі переважає довіру до очільника Московської патріархії, 46 проти 17%. Однак, слід зазначити, що по Україні це сукупний показник відповідей «Патріарх або Митрополит Київський». Подібну низьку довіру до Кирила підтверджуютья інші дослідження, які проводилися в середині України службою Разумкова.

 

Інші соціально-релігійні питання

Опитування демонструють, що православні консервативніші у побутових питаннях ніж католики. Більшість в православних країнах вважають морально неприйнятною гомосексуальність. Найвижчий показник (понад 90%) у кавказьких країнах та Молдові, а найнижчий в країнах-членах ЄС Болгарії (58%) та Греції (51%). У традиційній Польщі менше половини населення (48%) морально засуджує одностатеві стосунки. Однак найтолерантнішою країною є нерелігійна Чехія, де лише чотири з п’яти (79%) визнають сексуальні меншини. Майже у всіх країнах до цього питання молодь ставиться ліберальніше ніж доросле населення. Різниця коливається від майже не вловимої (4% в Україні) до суттєвої (26% у Греції).

Православні традиційніші і в питанні гендерних ролей. Так, в середньому, 42% православних регіону вважають, що дружина має завжди підпорядковуватися чоловікові. Найвищий показник у Вірменії 82%, а найнижчий — у Болгарії (31%). Католики в цьому питанні менш категоричні. Погляди коливаються від підтримки кожним четвертим у Польщі, Угорщини та Литви до кожного п’ятого у Хорватії. Причому останній результат демонструють також і чехи.

 

Висновки

Ці дані дозволяють стверджувати, що регіон Центральної і Східної Європи представляє собою конфесійних калейдоскоп, в якому основна конкуренція точиться між православними та католиками. Атеїстична політика радянської влади також лишила тут свій слід у якості значної частки нерелігійного населення. В регіоні присутні релігійні меншини протестантів, мусульман та юдеїв. Зважаючи на велику кількість православних в регіоні Росія намагається виступати тут лідером, зміщуючи акценти з світоглядної сфери на політичну. Вона намагається усіляко капіталізувати факт спільної релігійної приналежності та утримати країни у своїй сфері впливу, не допустивши перетікання у інший цивілізаційний табір. Варто підкреслити контрастуючу відмінність українського суспільства від решти православних країн. З початком військової агресії Кремля громадяни України переосмислили парадигму протистояння Росія-Захід і вже не піддаються на її маніпулятивні провокації.

Спеціально для rellab.org.ua