10
Пн., груд.

РПЦ і Орвелл: свої vs. чужі ставропігії

Аналітика

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

РПЦ продовжує дивувати новими прикладами дводумства з роману Джорджа Орвелла «1984».

Володимир Мельник

Фейк про паралельні юрисдикції

Нагадаю, що довгий час РПЦ використовувала фейк про те, що «існування двох структур на території однієї держави неможливо і є розколом». Цей фейк, повторювався багаторазово, як мантра, та явно був розрахований на людей, не знайомих з церковною реальністю. Фейк цей, втім, легко спростовується. Нагадаю, що в Православній Церкві добре відомі випадки існування декількох Помісних Церков на території однієї країни. Наприклад: Константинопольської та Елладської – в Греції; Сербської та Румунської – в Румунії; Сербської та Болгарської – в Хорватії.

Буває, що ці церковні структури існують абсолютно паралельно. Приклад цього – канонічна територія Православної Церкви в Америці (OCA – Orthodox Church in America, яка отримала автокефалію від РПЦ в 1970 р). РПЦ вважає Америку канонічною територією ОСА, про що постійно нагадує. У той же час сама РПЦ має на цій території відразу кілька своїх церковних структур: (а) РПЦЗ (МП), (б) Патріарші приходи в США, (в) Патріарші приходи в Канаді і (г) Аргентинсько-Американська єпархія. Однак РПЦ не тільки не застережує кліриків і віруючих цих своїх паралельних структур «поважати канонічну територію ОСА», але навіть не спромагається узгоджувати свою кадрову політику в цих структурах з архієпископом Вашингтонським, Митрополитом всієї Америки і Канади Тихоном (Моллардом) – тим, кого сама ж вважає канонічним главою Православної Церкви в Америці. Або хоча б ставити священноначалля ОСА до відома. Такі дії однієї Помісної Церкви без узгодження з Предстоятелем іншої Церкви сама РПЦ вважає злочином. У Заяві Священного Синоду РПЦ такі дії названі «грубим порушенням церковного права, вторгненням однієї Помісної Церкви на територію іншої». Згідно з власними критеріями, РПЦ грубо порушує церковне право і вторгається на територію іншої Помісної Церкви.

Свої vs. чужі ставропігії

Але двозначність РПЦ в питанні зарубіжних структур на цьому не закінчується. Заява Священного Синоду РПЦ від 15 жовтня 2018 року вельми категорична на адресу тих, хто сміє відкривати свої ставропігії на канонічній території РПЦ: «Висловивши свій намір встановити ставропігію своєї Церкви на Україні, Константинополь, таким чином, вторгся на канонічну територію іншої Помісної Церкви, що само по собі є кричущим антиканонічним самоуправством, оскільки Синод Константинопольської Церкви не має на подібні дії ні влади, ні права, і ми прямо заявляємо, що ні в якому разі ні за яких обставин не визнаємо за подібними установами юридичної сили, будемо заперечувати законність тих, хто наважиться оголосити себе пастирями, що належить до цих нецерковних організацій».

Однак ці грізні слова вмовляння забуваються, коли справа доходить до власних інтересів РПЦ. Тоді раптом забувається і поняття «канонічної території», і «незаконність» ставропігій на цих територіях. Це саме те Орвеллівське дводумство: «здатність одночасно триматися двох взаємовиключних переконань. Відносно опонентів ключове слово – біло-чорний. У застосуванні до опонента воно означає звичку безсоромно стверджувати, що чорне – це біле, всупереч очевидним фактам. У застосуванні до члена своєї партії – благонамірену готовність назвати чорне білим, якщо того вимагає партійна дисципліна».

Поважати канонічну територію закликає і фактичний спікер відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ (МП) прот. Микола Данилевич. Так, у своєму пості він наводить приклад того, як Сербська ПЦ, будуючи храм на території Ботсвани – африканської країни, що знаходиться на канонічній території Олександрійської ПЦ – заздалегідь віддає його в підпорядкування Олександрійському патріархату. «Ось приклад поваги до канонічних кордонів Помісної Церкви», – стверджує о. Микола, і додає: «Якщо сербська громада в цьому місці вирішила побудувати храм, – будь ласка, але з урахуванням канонічного порядку, який ґрунтується на територіальному, а не національному принципі», не стримуючись, втім, від повторення все того ж фейку: «Не може бути двох юрисдикцій в одній країні».

Що ж, як саме РПЦ відноситься до чужої «канонічної території» видно на прикладі з Православною Церквою в Америці. Але, раз вже мова йде про Африку, то цікаво подивитися, як РПЦ діє на цій канонічній території. Може хоч тут РПЦ, згідно заклику свого священноначалля, являє приклад поваги до канонічних кордонів? Ні в якому разі! На сьогодні на території Африки діють громади в юрисдикції РПЦ: в Алжирі, Єгипті, Марокко, Тунісі, Уганді, ПАР та ін. країнах.

Примітна історія храму Преподобного Сергія Радонежського в ПАР. Він був побудований російською громадою в 2003 році та переданий до Йоганнесбурзької та Преторійскої митрополії Олександрійського Патріархату, про що в РПЦ говорили дуже голосно. Однак через кілька років, 3 лютого 2008 року «відбулася передача храмового комплексу в дар Російській Федерації». І відтепер цей храм теж знаходиться в юрисдикції РПЦ. Про факт передачі говорили не дуже голосно. Більш того, тоді митр. Кирило (Гундяєв), відповідаючи на питання про будівництво нових храмів РПЦ в Африці зазначив: «це буде обумовлено кількістю мешкаючих тут росіян. Якщо збільшиться присутність росіян або російськомовних людей, тоді виникне необхідність будівництва нового храму».

Храм преп. Сергія Радонежського в ПАР

До речі, так само справа йде і з канонічними територіями інших Православних Церков. Так, храми і навіть монастирі в юрисдикції РПЦ є в Ізраїлі, Чехії та ін. країнах. І це, не рахуючи власне подвір'їв, тобто представництв РПЦ. Як правило, всі ці закордонні установи мають статус ставропігій. О жах! Це ж те саме «страшне слово», яке звучало в заявах РПЦ на адресу інших ставропігій, встановлення яких є «вторгненням на канонічну територію іншої Помісної Церкви». Знаходяться ці ставропігії в Управлінні Московської патріархії із закордонних установ, очолюваним архієпископом Антонієм (Севрюком). Власне, Статут РПЦ пояснює: «Церковними установами в далекому зарубіжжі (нижче «закордонними установами») є єпархії, благочиння, парафії, ставропігійні і єпархіальні монастирі, а також місії, представництва та подвір'я Російської Православної Церкви, що знаходяться за межами країн СНД і Балтії» (п.XX.1).

Що ж, судячи з усього, отець Миколай Данилевич засуджує, перш за все, дії свого священноначалля, яке своєю порочною практикою відкриття парафій на канонічній території Помісних Церков являє кричущий приклад неповаги до канонічних кордонів Помісної Церкви. Отець Миколай нагадує своєму священноначаллю і перш за все патріарху Кирилу, який стверджує, що відкриття парафій РПЦ «залежить від присутності росіян або російськомовних людей», що «канонічний порядок ґрунтується на територіальному, а не національному принципі». А російськомовним громадам отець Миколай нагадує, що, якщо така громада вирішила побудувати храм, то він повинен бути в юрисдикції тієї Помісної Церкви, на території якої він відкритий.

Залишається лише сподіватися, що священноначалля РПЦ і патріарх Кирило прислухаються не тільки до отця Миколая Данилевича, але і до своїх власних заяв і документів, скасують власні паралельні структури на території інших Помісних Церков і закличуть громади РПЦ і їхніх настоятелів негайно переходити в юрисдикцію Помісних Церков на канонічної території, якій вони знаходяться, не забувши переписати і храми до відповідної юрисдикції. Це і буде «приклад поваги до канонічних кордонів Помісної Церкви».

 

Фото з мережі Інтернет.