Перший Синод ПЦУ: як це має бути за Томосом?

Перший Синод ПЦУ: як це має бути за Томосом?

Аналітика

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Які принципи формування закладають Томос і статут

Отже, інтронізацію першого митрополита Київського, предстоятеля автокефальної Православної Церкви України, звершено.  Далі на порядку денному – формування органів управління церквою та перші кадрові призначення.

Але найголовніше питання, яке цікавить багатьох спостерігачів – це формування першого Синоду ПЦУ.

Порядок його скликання прописано як у Томосі, так і у статуті ПЦУ. Цей порядок можна назвати технократичним, який має не допустити кулуарні домовленості або узурпацію влади вузьким колом осіб. Для цього в базових документах – Томосі та статуті – закладено два принципи:

  • Синод діє на ротаційній основі;
  • Синод формується за старшинством хіротоній.

Всі інші способи фактично вважатимуться перевищенням повноважень та порушенням умов Томосу.

Cerkvarium спробував проаналізувати, як має на практиці діяти новий порядок формування Синоду ПЦУ.

Почнемо з приписів Томосу. Головою Святішого Синоду є Блаженніший митрополит Київський, який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з  числа тих, що мають єпархії в географічних межах України.

Отже, Синод ПЦУ:

  • скликається щороку;
  • формується з архієреїв за старшинством хіротоній;
  • члени Синоду – лише правлячі архієреї, що мають єпархії на території України (тобто, не закордонні, не вікарні та не на спокої).

Голова Синоду та сам Синод розглядають, судять та визначають питання, які стосуються внутрішнього церковного управління, збираючись раз на 3 місяці.

Блаженніший митрополит Київський і всієї України від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до Вселенського Престолу для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру.

Але ці приписи, як бачимо, окреслюють лише основні принципи. Детальніше вони розкриваються в статуті, а точніше, у його розділі V.

Відповідно до нього цей орган управління названо «річним (постійним) Священним Синодом». Це найменування скопійовано з аналогічного найменування Синоду Елладської церкви і означає, що Синод діє:

  • постійно;
  • синодали однієї каденції мають річні повноваження (але входять до складу Синоду не одночасно).

Ці подробиці розкриваються у п.1 цього розділу:

Річний (постійний) Священний Синод складається з митрополита Київського як Головуючого та дванадцяти єпархіальних архієреїв, що періодично призначаються Головуючим, відповідно до старшинства архієрейської хіротонії.

Синодальний рік поділяється на два синодальні періоди, а саме зимовий (1 вересня - 28-29 лютого) та літній (1 березня - 31 серпня), половина членів річного (постійного) Священного Синоду змінюється кожного такого періоду. Термін повноважень кожного члену Синоду складає рік.

Примітка: На перехідний період до складу постійного (річного) Священного Синоду постійними членами включаються три колишні очільники церковних груп, що об’єднуються, а у випадку неучасті в Об’єднавчому Соборі очільника, постійним членом Синоду стає найстарший за архієрейською хіротонією представник церковної групи, що об’єднується.

Це фактично означає, що митрополит Київський має призначати членів Синоду виключно за старшинством. Призначення – це процедурне оформлення складу Синоду і потрібно для того, щоб процедура враховувала різні надзвичайні випадки (коли, наприклад, архієрей за старшинством не може за станом здоров’я брати участь у Синоді тощо). В статуті немає дозволу для митрополита Київського обирати архієреїв в Синод на власний розсуд, за принципом доцільності або лояльності.

Старшинство хіротоній означає, в першу чергу, статус (першість честі) єпископа, а в другу чергу – дата його висвячення (якщо єпископи мають одне старшинство за честю, перевага віддається даті хіротонії). Як відомо, за статусом архієреї поділяються на:

  • митрополитів;
  • архієпископів;
  • єпископів.

Має бути 12 членів Синоду та головуючий, але в статуті ПЦУ є примітка, що на перехідний період Синод має трьох постійних членів. Скільки триватиме перехідний період і від яких факторів він залежить – у статуті не сказано. Таким чином, ротація буде розповсюджуватись на 9 синодалів (12 - 3).

Перша синодальна каденція має почати працювати з 1 березня 2019 року. І якщо формально слідувати процедурі, перший склад Синоду на ротаційній основі пропрацює півроку, а не рік – до 31 серпня. Проте, як бачимо, принцип ротації (1 березня – 31 серпня та 1 вересня – 28 лютого) означає перехресну схему зміни членів Синоду. Отже, можна припустити, що перша каденція пропрацює рік (до 29 лютого), але з 1 вересня половина її членів таки має змінитись. Причому примітка до статуту про трьох постійних членів Синоду фактично унеможливлює ротаційну зміну 50/50. Адже змінити половину Синоду з 12 членів можна, а з 9 – ні. Як відбуватиметься ця зміна, і хто потрапить під ротацію 31 серпня – невідомо.

Кворум Синоду – половина його членів та Головуючий (тобто, 7 членів). У нашому ж випадку 3 члени Синоду є постійними. Разом з головуючим вони складають 1/3 голосів і самі собою не можуть формувати кворум.

Інших подробиць статут не дає.

Тепер подивимось, як архієреї ПЦУ (з колишніх УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП)  розташовані в табелі о рангу за старшинством хіротоній.

з/п

Архієреї

Дата єпископської хіротонії

Єпископський статус

 

Єпархії в межах України

1

Андрій (Абрамчук), Галицький, керуючий Івано-Франківською Єпархією

1990

Митрополит

2

Роман (Балащук), Вінницький і Брацлавський

1990

Митрополит

3

Данило (Ковальчук), Чернівецький і Буковинський

1990

Митрополит

4

Володимир (Ладика), Миколаївський і Богоявленський

1993

Митрополит

5

Антоній (Махота), Хмельницький і Кам'янець-Подільський

1996

Митрополит

6

Іоасаф (Василиків), Івано-Франківський і Галицький

1997

Митрополит

7

Димитрій (Рудюк), Львівський і Сокальський

2000

Митрополит

8

Михаїл (Зінкевич), Луцький і Волинський

2000

Митрополит

9

Іоан (Яременко),  Черкаський і Чигиринський

2003

Митрополит

10

Яків (Макарчук), Дрогобицький і Самбірський

1998

Архієпископ

11

Климент (Кущ), Сімферопольський і Кримський, тимчасово керуючий Херсонською єпархією

2000

Архієпископ

12

Сергій (Горобцов), Донецький і Маріупольський)

2002

Архієпископ

13

Мефодій (Срібняк), Сумський і Охтирський

2004

Архієпископ

14

Онуфрій (Хаврук), Чернівецький і Кіцманський

2005

Архієпископ

15

Михаїл (Бондарчук), Вінницький і Брацлавський

2006

Архієпископ

16

Нестор (Писик), Тернопільський і Кременецький

2006

Архієпископ

17

Федір (Бубнюк), архієпископ Полтавський і Кременчуцький

2006

Архієпископ

18

Іларіон (Процик), Рівненський і Острозький, в.о. екзарха Європи

2008

Архієпископ

19

Євстратій (Зоря), Чернігівський і Ніжинський

2008

Архієпископ

20

Володимир (Шлапак), Житомирський і Поліський

2009

Архієпископ

21

Афанасій (Шкурупій), Харківський і Полтавський

 2009

Архієпископ

22

Архієпископ Чернівецький і Хотинський Герман (Семанчук)

 2009

Архієпископ

23

Архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон (Петранюк)

 2009

Архієпископ

24

Кирил (Михайлюк),Ужгородський і Закарпатський

2003

Єпископ

25

Матфей (Шевчук), Володимир-Волинський і Турійський

2006

Єпископ

26

Марк (Левків), Кропивницький і Голованівський

2009

Єпископ

27

Павло (Кравчук), Тернопільський і Теребовлянський

2009

Єпископ

28

Симеон (Зінкевич), Дніпровський і Криворізький

2009

Єпископ

29

Володимир (Черпак), Вишгородський і Подільський

2010

Єпископ

30

Афанасій (Яворський), Луганський і Старобільський

2011

Єпископ

31

Юліан (Гатала), Коломийський і Косівський

2012

Єпископ

32

Митрофан (Бутинський), Харківський і Богодухівський

2013

Єпископ

33

Фотій (Давиденко), Запорізький і Мелітопольський

2014

Єпископ

34

Варсонофій (Руднік), єпископ Ужгородський і Закарпатський

2015

Єпископ

35

Віктор (Бедь), Мукачівський і Карпатський

2015

Єпископ

36

Борис (Харко), Херсонський і Миколаївський

2015

Єпископ

37

Паїсій (Кухарчук), Житомирський і Овруцький

2017

Єпископ

38

Савва (Фризюк), Донецький і Слов'янський

2017

Єпископ

39

Павло (Юристий), Одеський і Балтський

2018

Єпископ

40

Гавриїл (Кризина), Рівненський і Волинський

2018

Єпископ

 

Зарубіжні єпархії

41

Адріан (Старина), Богородський

1994

Митрополит

42

Іоасаф (Шибаєв), Білгородський і Обоянський, екзарх Всеросійський

1996

Митрополит

43

Філарет (Панку), Фалештський і Східно-Молдовський

2005

Єпископ

 

Нагадаємо склади членів Синоду УПЦ КП та УАПЦ (для порівняння).

УПЦ КП

УАПЦ

Постійні члени Синоду

Патріярша рада

Митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній

Складається з голови (Патріярха), двох єпархіальних архієреїв, двох священиків та двох мирян, які обираються Помісним Собором

Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій

Митрополит Білгородський і Обоянський Іоасаф

Митрополит Черкаський і Чигиринський іоан

Архієпископ Донецький і Маріупольський Сергій

Архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон

Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій

Архієпископ Вишгородський Агапіт (вікарний)

3 запрошені члени Синоду

 

Як бачимо, Томос та статут ПЦУ не дають відповідей на деякі процедурні питання формування Синоду. Якщо непорозуміння в частині трактування положень Томосу чи статуту призводять до ускладнень в роботі церковних органів управління, передбачені такі можливості для розв’язання цих суперечок:

  1. Питання, що не передбачені у Статуті та які потребують статутного регулювання, розглядаються змішаною Комісією, призначеною Вселенським Патріархатом і Автокефальною Церквою в Україні (п.3 розділу І «Загальні положення» статуту). Хто формує склад комісії від ПЦУ – не прописано, але можна припустити, що цю компетенцію матиме Архієрейський собор (п.хvі розділу IV «Повноваження Священного Архієрейського Собору» статуту). Кворум Собору включно з головуючим – 2/3 голосів.
  2. Архієрейський Собор тлумачить та частково змінює, але завжди в дусі Патріаршого і Синодального Томосу від 6 січня 2019 року, положення цього Статуту, та піклується про таке виконання його положень. Право тлумачити положення Статуту щодо Томосу має виключно Вселенський Патріарх. З найважливіших питань, які потребують спільних обговорень та дій, задля кращої підтримки Православної Церкви, Священний Архієрейський Собор в Україні звертається до Вселенського Патріарха, який охоче надає сприяння та оголошує потрібне рішення Священному Архієрейському Собору Церкви України (п.iii розділу IV «Повноваження Священного Архієрейського Собору» статуту).