18
Нд., лист.

Афонський синдром: перетворення «найбільшої святині» в «переоцінене місце»

Аналітика

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Як священоначаліє РПЦ намагається дискредитувати Афон, забувши про свої колишні захоплення і дифірамби Святій Горі

Володимир Мельник 

Священноначалля РПЦ не припиняє дивувати власними «екранізаціями» роману Джорджа Орвелла «1984», про що неодноразово доводилося писати раніше. Описуваний принцип двоєдумства, що став наріжним каменем риторики РПЦ, має такі характеристики. По-перше, «здатність триматися двох взаємозаперечуючих переконань одночасно». Цей принцип яскраво розкривається через ставлення священноначалля РПЦ до автокефалії Церкви в Україні. По-друге, здатність «говорити явну брехню і одночасно в неї вірити, забути будь-який факт, що став незручним, і витягти його з забуття, як тільки він знову знадобився». Цей принцип розкривається в здатності священоначалія РПЦ забувати про факти і документи, в тому числі ті, які вони самі ж і підписували. По-третє, «цілковито віддану готовність сказати що чорне є білим, коли того вимагає партійна дисципліна. Але не лише називати, але й вірити, що чорне є білим; більш того, знати, що чорне – це біле, і забувати, що колись ти думав інакше». І цей принцип яскраво ілюструє священоначалія РПЦ, примудряючись засуджувати інших за те, чим самі звикли пишатися і ставити в приклад. 

На жаль, священоначаліє РПЦ не зупиняється, але продовжує дивувати новими ілюстраціями, знову підтверджуючи свою відданість принципу двоєдумства. На наших очах Свята Гора Афон, ніби наввипередки оспівувана багато років ієрархами РПЦ, як оплот Православ'я і «найбільша святиня», раптом перетворилася в звичайне місце – «переоцінене», навіть шкідливе й взагалі навряд чи чимось примітне на тлі інших монастирів. Корисно буде згадати, «як було» і «як стало».  

Афон – осередок для всього Православ'я, значення якого неможливо переоцінити

Патріарх Московський Алексій II (Рідігер) вважав, що «Свята Гора займає особливе місце в Церкві Христовій. Вона є одним із символів самого Православ'я. Афон стає оплотом православної духовності та богослов'я. Афон прославлений своєю вірністю Христу і Його Святій Церкві, своєю непримиренною боротьбою за чистоту Православ'я. І нині Афон перебуває “столицею” православного чернецтва, величезною скарбницею духовності і аскетичного досвіду».  

Згоден з ним і його наступник, патріарх Кирил (Гундяєв): «Свята Гора - це дійсно осередок для всього Православ'я. Афон світлом своїм осяює простори всіх православних країн. Саме в цьому місці – уділі Пресвятої Богородиці – зберігається мир і чистота Православ'я. І своїми молитвами ченці, що несуть тут свій послух, підтримують Православ'я в усьому світі». Більш того, патріарх Кирил неодноразово підкреслює унікальність Афона: «Пройшовши безліч історичних катаклізмів і трагедій, Свята гора Афон залишається єдиним місцем у Всесвіті, де видимо являється лице Православної Церкви. Вона дає нам образ Вселенського Православ'я. І кожен, хто приїжджає на Афон, бачить це Вселенське Православ'я».  

Голова ВЗЦЗ РПЦ, митрополит Іларіон (Алфєєв) також завжди захоплено описував Афон: «ми виразно відчували святість цього місця і особливе над ним заступництво Пресвятої Богородиці. Афон займає дуже важливе місце в житті Православ'я, залишаючись осередком чернецтва східнохристиянської традиції. Тут, як ніде в іншому місці, вихідці з різних Помісних Церков навчаються духовному життю. Це велика традиція “розумного діяння”, завдяки якому чернецтво стає “сіллю землі” і “світлом світу”». «Перш за все, це місце, де зберігається жива традиція святості. Ми маємо можливість зустрічатися на Афоні зі святими людьми». Більш того, владика Іларіон навіть випускає два фільми, присвячені цьому унікальному місцю: «Подорож на Афон» (2012) і «З Патріархом на Афоні» (2016).

 

Голова ВЗЦЗ РПЦ митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв) на Афоні 11 грудня 2017 року 

Керуючий справами РПЦ, член Священного Синоду митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Варсонофій (Судаков), який в 1986 році захистив дисертацію «Афон - велика скарбниця Православ'я», пояснює значення Святої Гори для православного світу: «Покликання Афону в служінні світові полягає в тому, щоб показувати приклад, бути зразком для православних християн, що живуть у світі. Афон є для нас еталоном духовного життя» і додає: «Значення Афону з точки зору духовного життя переоцінити неможливо». 

Митрополит Київський і всієї України Онуфрій (Березовський) вважає, що «Афон є живим центром молитви, він був, є і буде хранителем всеправославної спадщини для всіх народів, життя яких тісно переплелися зі Святою Горою». За словами Митрополита Онуфрія, молитвами святогорських ченців і православних подвижників інших земель, стоїть Церква і весь світ.

Афон – центр російської духовної культури

Не менш цікаві висловлювання ієрархів РПЦ про Афон як особливе і центральне місце саме для росіян. Патріарх Кирил каже про це прямо: «Афон – це центр, в якомусь сенсі, і російської духовної культури». «Афон – колиска чернецтва. Наше чернецтво - це похідна від Афону. Афон завжди був авторитетом». Про це ж говорить і митрополит Санкт-Петербурзький Варсонофій (Судаков): «Афонське чернецтво завжди було зразком і ідеалом для російського чернецтва. Засновники російського чернецтва, створюючи свої обителі, брали собі афонські статути, немов запалюючи свої свічки від афонської лампади. Російське чернецтво з перших днів свого існування і до нашого часу нерозривно пов'язане зі Святою Горою. І в даний час, коли відроджується церковне життя на Русі, живий духовний досвід Афону стає знову затребуваним. Сьогодні, коли ми відновлюємо тисячі монастирів, дуже важливо звіряти подвижницьку практику з практикою Афону». 

Про це ж говорять і інші ієрархи РПЦ. Митрополит Астанайський і Казахстанській Александр (Могильов): «Російська людина завжди пов'язувала з Афоном найсвятіше, піднесене, благодатне. Недарма однією з улюблених духовних пісень у нашого народу став покладений на музику вірш архієпископа Чернігівського Філарета “Гора Афон, гора Свята”». Його колега, митрополит Калузький і Боровський Климент (Капалін) говорить про те ж: «Протягом усієї своєї історії Росія і Афон були пов'язані тісним, нерозривним духовним зв'язком. В наші дні Свята Гора знову стала місцем, куди спрямовуються погляди сотень тисяч віруючих православних християн нашої країни». І митрополит Київський Онуфрій нагадує: «Ось вже 1000 років Свята Гора для нашого народу і нашої держави є духовно-аскетичним і культурно-історичним центром, зв'язок з яким є нерозривним».  

Важливість паломництва до святих місць

Важливість і необхідність паломництва до святих місць десятиліттями підкреслювались в РПЦ устами її ієрархів і Соборних постанов. Так, наприклад, Архієрейський Собор РПЦ 1994 року приймає «Визначення про питаннях внутрішнього життя і зовнішньої діяльності Церкви», в якому підкреслюється важливість паломництва до світових святинь: «Відзначити необхідність розширення практики паломництв на загальноцерковному та єпархіальному рівні. Наголосити на важливості паломницьких поїздок для свідоцтва православної єдності». 

Говорив про «важливість паломництва як складової частини духовного життя людини» і митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан): «Наші благочестиві предки робили піші прощі до святих місць. Наразі технічні можливості покращилися і дозволяють бувати в святих місцях більшій кількості людей. Треба не залишати їх осторонь, а всіляко їм допомагати. [...] Бажаю всім нам розумом і серцем відчути суть паломництва і сердечно поговорити на цю важливу тему, яка так багато дає людині».  

Про важливість паломництва, як про свідчення єдності зі Світовим Православ'ям чимало говорив і митрополит Онуфрій: «Паломництво завжди відігравало важливу роль в історії Православної Церкви, без нього виникнення ідеї “Руського Афону” було б неможливим. Сьогодні паломництво – це не тільки молитовне поклоніння святим місцям. Це свідчення перед світом про місію Православної Церкви, засіб молитовного єднання віруючих різних Помісних Церков».  

Важливість паломництва на Афон

Патріарх Кирил неодноразово ділився думками про важливість паломництва на Афон і своїми враженнями: «Я не знаю, яке потрібно мати серце, щоб, відвідуючи ці храми – навіть не молячись, але просто перебуваючи в аурі цієї благодаті – щоб не відчувати, що тут святе місце. Це і відчувають всі, хто приїжджає сюди. І тому Афон був, є і буде духовним центром, зосередженням духовного подвигу і школи благочестя для наших ченців і нашого народу».  

Митрополит Іларіон (Алфеєв) наполегливо рекомендує всім віруючим їздити на Афон: «Афон – місце, куди варто їздити. Тому сподіваюся, що наші телеглядачі-чоловіки зможуть по можливості відвідати Афон». 

Митрополит Рязанський і Михайлівський Марк (Головков) описує власне сприйняття Афону: «Особисто для мене велике значення має Афон. Це ні з чим не порівнянний досвід – брати участь там в богослужіннях і служити самому, зануритися в цю атмосферу духовної чистоти, бути серед людей, які повністю віддали себе Богові, адже навіть серед ченців афоніти вважаються зразком благочестя. Хочу побажати нашим паломникам пережити саме ці почуття». 

Митрополит Санкт-Петербурзький Варсонофій пояснює значення паломництва на Святу Гору: «Афон проповідує без слів. Тому кожного приїзду ми черпаємо для себе користь; ми бачимо, як налаштувати нам своє життя, навіть церковне життя. Православні миряни під час паломництва по Афону, коли занурюються в цю афонську дійсність, набувають величезну користь; вони відчувають благодать від того повсякденного монастирського життя, учасниками якої стали на кілька днів».

 Українські ієрархи теж не відстають у своїх дифірамбах Афону, підкреслюючи користь Афона і важливість для душі. Архієпископ Ніжинський і Прилуцький Климент (Вечеря) ділиться: «На Афоні я був уже 5-й раз, і він завжди відкривається по-особливому. Свята Гора є своєрідною духовною реанімацією для тих людей, які живуть в метушні сучасної цивілізації і в вихорі всіх складнощів сучасності. Афон – це місце, де зовсім інша реальність, де все спрямовано на найголовнішу мету – досягнення блаженної вічності і життя з Богом». А митрополит Білоцерківський Антоній (Паканич) й взагалі вважає Афон свого роду мірилом християнства: «Афон вчить бути християнином – завжди і всюди. Там немає ніякого лицемірства, ніякої брехні, там все цілком ясно: або ти з Христом, або ти без Нього». 

Митрополит Онуфрій із захопленням нагадує, що в історії «тисячі паломників нашої землі прямували до Святій Горі Афонської, щоб вклонитися святиням, стати учасниками величного богослужіння, бути свідками духовних процесів, які відбувалися в кожну епоху історичного життя Афону». Сам владика Онуфрій відомий своєю любов'ю до Афону і частими туди поїздками. Відомо, що протягом більше 20 років поспіль митрополит Онуфрій щорічно відвідує Афон, тут же він традиційно намагається зустріти свій день народження 5 листопада. Сам владика Онуфрій так описує власні подорожі на Святу Гору: «Я завжди з радістю поспішаю на Святу гору Афон, щоб тут і побачити святих людей, і побачити добрий приклад того справжнього смирення, яке любить Господь».

 

Митрополит Київський Онуфрій в оточенні ієрархів УПЦ на Афоні 

Митрополит Іларіон роз’яснює і необхідні умови для відвідування Афона і служіння там кліриків РПЦ: «ми завжди з повною повагою ставимося до канонічного статусу Афону, прохаючи благословення у Константинопольського Патріарха для відвідування Святої Гори і звершення там богослужінь. Подорожуючи по Афону, російські архієреї отримують також дозвіл Священної Епістасіі – вищого виконавчого органу духовної адміністрації Святої Гори». 

Афон як переоцінене і шкідливе місце

Здавалося б, ніщо не може похитнути єдність думок ієрархів і священоначалія РПЦ про Афон. Але тут відбувається майже дослівний епізод з згадуваного роману Орвелла «1984»: «Промова тривала вже хвилин двадцять, аж раптом на трибуну вибіг кур'єр і підсунув оратору папірець. Той розгорнув його та прочитав, не спиняючи власної промови. Нічого не змінилося у його голосі або манері поведінки, або у змісті промови, але зненацька імена стали іншими. Без жодних слів по натовпу прокотилася хвиля розуміння. Океанія з Євразією не воює. Війна йде з Остазією. Євразія – союзник. Ні про яку зміну, звісно, й мови не було. Просто стало відомо — раптом і всюди разом, — що ворог – Остазія, а не Євразія. Заднім числом Вінстон був вражений, як оратор перемкнувся з одного курсу на зовсім інший фактично посередині речення, не лише без жодної зупинки, але й навіть не порушивши синтаксису».

У ролі такого папірця, підсунутого ораторам РПЦ, стала Заява Священного Синоду РПЦ про розрив спілкування з Константинопольською Церквою: «Відтепер [...] для всіх священнослужителів Російської Православної Церкви неможливе співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви, а для мирян – участь в таїнствах, що здійснюються в її храмах». Справа в тому, що Свята Гора Афон знаходиться у віданні Константинопольської Церкви. Глава ВЗЦЗ РПЦ пояснює наслідки для кліриків РПЦ: «Ми розірвали євхаристичне спілкування з Константинопольським Патріархатом, до юрисдикції якого входить Афон. Для нас розрив спілкування означає, що ми не можемо зараз здійснювати богослужіння в афонських монастирях, не можемо причащатися. [...] Якщо священик буде брати участь в богослужіннях в афонських монастирях, то це питання стане предметом обговорення з його правлячим архієреєм. Існують різні форми канонічних заборон в таких випадках» і для мирян: «брати участь в Таїнствах – сповідатися і причащатися – віруючі Російської Православної Церкви там не повинні, оскільки євхаристичне спілкування з Константинопольським Патріархатом, до юрисдикції якого входять обителі на Афонській горі розірвано». 

І тут же «прокотилася хвиля розуміння»: багаторічна риторика змінюється буквально на напівфразі. Те, що зранку ще було «символом і осередком всього Православ'я», «образом і виразником Вселенського Православ'я», «еталоном духовного життя», з яким всі православні світу, і обов'язково росіяни, повинні звіряти своє благочестя, раптом виявляється розкольницьким: «Зараз для нас Константинопольський Патріарх є розкольником», – пояснює митрополит Іларіон. 

Владика Іларіон, який багаторазово говорив про унікальність цього місця, який рекомендував неодмінно відвідати Афон, відчути його чистоту і святість, раптом спокійно відповідає: «Ми і без цього центру проживемо». Більш того, раптом каже про непотрібність подібних поїздок: «молитися Богу і рятувати свою душу можна не тільки на Афоні. “Спасіння не від місця”». І одразу пропонує паломницьке «імпортозаміщення»: «Можливо, обставини, що склалися, спонукатимуть когось здійснити паломництво до “північного Афону” – до Валаамської або Соловецької обителі, до інших святинь нашої землі». Не оминув увагою митрополит Іларіон і фінансовий аспект: «Щодо наших бізнесменів, які жертвують на Афон, то я б порадив їм перемкнути свою увагу на російські монастирі і вкладатися туди. У нас є свої святині, свій Афон: Соловецький монастир, Валаамський монастир, Псково-Печерський, Києво-Печерська лавра, Троїце-Сергієва Лавра», чомусь записавши в «свої», «російські» монастирі і Києво-Печерську лавру. 

Якщо нещодавно священоначаліє РПЦ стверджувало, що «У жодному іншому місці немає стільки святинь як тут», то тепер раптом з'ясувалося, що «у нас є не менше святинь, а насправді набагато більше, ніж на Святій горі».

Якщо раніше ієрархи РПЦ стверджували, що «значення Афона з точки зору духовного життя переоцінити неможливо», то тепер раптом з'ясувалося, що можливо доволі просто. Так, прес-секретар патріарха Кирила о. Олександр Волков каже прямо: «таке надмірне ставлення до Афону, як до єдиного духовно-аскетичного центру загалом у світовому православ'ї є дещо завищеним». 

Багаторічний голова Синодального відділу по взаємодії Церкви і суспільства, протоієрей Всеволод Чаплін взагалі не може зрозуміти, чому люди на той Афон їздили: «Мені незрозуміле захоплення поїздками на Афон, особливо серед певних високопоставлених осіб. Православний християнин повинен бути членом своєї церковної громади. І ось ці люди їдуть на Афон, вважаючи, що це замінює повноцінне релігійне життя там, де ти живеш». Він називає монастирі Афона «обновленськими» і нарікає, що засудження РПЦ цих «обновленцев» відбулося тільки зараз, а не раніше: «На Афоні є і духовно нездорові тенденції – обновленські традиції в діяльності Константинопольського патріархату проявляються давно. І сумно, що їх засудили тільки зараз. Для мене очевидно, що з цими обновленцями у нас різна віра і від дипломатії давно пора переходити до чіткого викриття, потрібно припинити вважати цю структуру церковною. Якщо це єретики – а я вважаю їх саме єретиками, – то ніякого Константинопольського патріархату більш не існує». Більш того, отець Всеволод вважає, що ізольованість від Афону лише оздоровить віруючих і звільнить їх: «Я не тільки не бачу ніякої катастрофи в тому, що люди не причащатимуться на Афоні, але вважаю, що це оздоровить духовне життя в нашій країні. І тепер можна вважати нашу територію канонічно вільною». 

Нинішній голова Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством Володимир Легойда і зовсім вважає «соромненькими» самі питання и про поїздки на Афон. 

Не залишається позаду своїх колег у «хвилі розуміння» і український ієрарх, керуючий справами УПЦ, митрополит Антоній (Паканич), який оспівував паломництва, Афон і настійливо рекомендував туди їхати, той самий автор слів «на Афоні все цілковито ясно: або ти з Христом, або ти без Нього». Але це було «до папірця». А зараз раптом з'ясувалося, що ідея паломництва взагалі невірна: «”Хто має розум, нехай зрозуміє: навіщо прагнути зробити те, що не робить ані блаженним, ані скерованим до Царства Небесного?”, а отже, ми не можемо розглядати паломництво як обов'язковий засіб пізнання Бога, але ж саме це є метою християнського життя. [...] Паломництво – другорядне діяння для віруючих. А для деяких воно навіть може стати небезпечним явищем, підміною духовного життя або способом відходу від проблем в духовному житті». Більш того, владика Антоній, закликаючи відмовитися від сумнівної практики паломництв взагалі і на Афон зокрема, порівнює їх з мусульманським хаджем: «Врешті-решт, це для мусульман хадж до Мекки є “п'ятим стовпом ісламу”. Але ми ж не мусульмани». 

На сайті УПЦ, відповідно до московської лінії, теж нагадують про «імпортозаміщення»: «Важливу роль для православних відіграє мале, або внутрішнє паломництво, яке полягає у відвідуванні місцевих вітчизняних святинь. Подорож до монастиря своєї або сусідньої області – справжнє паломництво і прояв віри». 

Що ж, слід порадити владиці Антонію звернути свої вмовляння на адресу свого начальника, митр. Онуфрія. Втім, цілком ймовірно, що саме до нього і було звернено слова: «серед деяких віруючих з'явилася навіть думка, що кожен поважаючий себе православний мало не повинен в обов'язковому порядку відвідувати святі місця, таким чином “набираючись благодаті”».  

Абсурд двоєдумства, однак, на цьому не закінчується. Ті, хто всіляко вітають рішення РПЦ про розрив з Константинопольською Церквою і заборону на відвідування Афону, раптом їдуть на Афон, наче нічого не сталося. Ті, хто називають Вселенського Патріарха «стамбульським попом», «розкольником» і «єретиком», раптом самі просять у нього благословення, саме як у Вселенського Патріарха на відвідування Святої Гори і звершення там богослужінь. Ті, хто вважають Константинопольську Церкву «розкольницькою», попереджаючи інших проти відвідування її храмів, раптом самі благополучно служать в цих храмах. Так наприклад, відомий в Сумській єпархії протоієрей Георгій Бавикін, який вітав і рішення священоначалія РПЦ, і розрив з Константинополем, який не скупився на епітети на адресу Константинопольської Церкви і Вселенського Патріарха Варфоломія, раптом, взявши благословення «розкольника» Варфоломія, служив на Святій Горі в храмі Панагія.  

P.S.

Цей тріумф двоєдумства священоначалія та кліриків РПЦ не може не викликати здивування і жаль. І цей фон лише підкреслює абсурдність слів Заяви Синоду РПЦ: «Ми сподіваємося на те, що здоровий глузд переможе, що Константинопольський патріархат змінить своє ставлення до існуючої церковної реальності». Чомусь слова про здоровий глузд звернені на адресу Константинополя, хоча краще звернути їх на самих себе, сповідників двоєдумства.