10
Пн., груд.

Вінницький священик УПЦ: Як митрополита Симеона священики «не підтримали»

Україна

Рейтинг користувача: 3 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Як насправді проходили «екстрені збори духовенства Вінниці», на яких було засуджено автокефальну позицію правлячого архієрея Симеона

 Cerkvarium отримав з надійних джерел лист одного зі священиків Вінницької єпархії УПЦ (МП), який підняв завісу над подією, яка в певних церковних джерелах була названа «екстреними зборами духовенства міста». Нагадаємо, на цих «зборах» присутні виступили з осудом позиції правлячого єпископа Вінницької єпархії митрополита Симеона (Шостацького) та підтримали існуючий статус УПЦ МП.

Останні дні можна назвати по-особливому історичними, адже спочатку було оголошено про зустріч архієреїв УПЦ з гарантом, яка так і не відбулась, потім стався незапланований Синод і такий же непередбачений Собор архієреїв.

В результаті ми знаємо, яке було прийняте рішення, і по яких пунктах. Далі з'являється інформація, що один із владик не підтримав рішення собору і проголосував проти... Ще більше екстравагантності додали ЗМІ, відкривши ім'я цього архіпастиря; виявилось,  що це митрополит Вінницький Симеон. Кожен по-різному сприйняв цю інформацію. Хтось з розумінням і підтримкою, мовляв, добре, коли є різні думки на Соборі, і владика не побоявся висловити свою точку зору. Інші – навпаки, почали ображати митрополита, сиплючи прокльони на його адресу та звинувачуючи в розколі.

Але історія на цьому не закінчилася: фактично наступного дня в інтернет-мережі з'являється новина, в якій йдеться про те, що вінницькі священики на зібранні духовенства міста Вінниці висловили недовіру правлячому архієрею та закликали його зібрати всіх служителів єпархії  на 19 листопада, щоби всі змогли висловити підтримку Блаженнішому митрополиту Онуфрію та рішенням Собору.

Ця новина була швидко розтиражована в соціальних мережах  і навіть на сторінках багатьох правлячих архієреїв УПЦ. Інформація одразу була подана викривлено, з бажанням деяких осіб очорнити владику та протиставити його «дуже ревним священикам», які, начебто, не злякалися і виступили проти такого «неправильного» архіпастиря, підняли, так би мовити, стяг за чистоту віри. Владика Іона (Обухівський) перепостив цю новину і навіть похвалив їх за хоробрість, кажучи, що ось які в нас ієреї – герої, не те що їх начальник, при цьому він сам аж ніяк не соромився засуджувати свого співбрата.

Але і на цьому історія не закінчується. Наступного дня знову ж таки в мережі з’являється новина про те, що митрополит Симеон нібито насильно примушує своїх священиків його підтримати. Розмістив цю інформацію спочатку в себе на сторінці фейсбук протоієрей Олександр Овчаренко, котрий навіть не є кліриком Вінницької єпархії. Він написав, що вінницькі отці просять про молитву, тому що сьогодні владика викликав кожного «на килим» і примушував «кого батогом, кого пряником» (цитуємо дослівно) його підтримати. І, звісно, як і в кожній фейковій новині, не вказано, хто конкретно про це просив і кого конкретно примушували, тобто, ані імен, ані прізвищ. 

Тепер хотілось би з цього інформаційного багна процідити чисту воду, яка і є правдою.

Давайте розберемось по пунктах: 

1. В чому звинувачують владику Симеона? В порушенні чистоти віри і, як самі опоненти вигадали, в ухиленні в розкол? Так тут зовсім бездоказова база, тому що на соборі архієреїв кожен учасник має право на власну позицію, інакше який сенс у зібранні собору? Розкол? Взагалі смішно! Напрошується запитання: в чому він полягає, і хто куди відколовся? А, ми забули, що його також звинувачують у тому, що він проголосував, не запитавши думки кліру та мирян єпархії. Але, мабуть, мало хто з них розуміє, що це був архієрейський, а не помісний собор, і митрополит мав повне право висловити свою особисту думку як архієрей.

2. На рахунок зібрання священиків єпархії. Ну, по-перше, на цих зборах їх було трохи більше 40, тобто, навіть не половина духовенства міста Вінниці. По-друге, багато отців з міста (навіть не йдеться про районні центри) не було запрошено на ці збори. Виходить, робилося все швидко, без благословення, і це зібрання було «сходкою» за інтересами, а прийшли тільки ті, хто давно бажає дискредитувати свого архієрея. Наприклад, виступають проти місіонерських і просвітницьких ініціатив митрополита Симеона. Один з них прямо сказав при свідках, що молиться, щоби Господь покарав тих, хто запровадив у єпархії катехізацію перед хрещенням і вінчанням, маючи на увазі насамперед, владику Симеона. Але як не дивно, серед підписантів є священики, які є ватажками сімейних кланів у м. Вінниці, які почувають себе ну дуже комфортно при вінницькому митрополитові. Їхні родичі-співслужителі також дружно поставили свої підписи.

3. Про те, що владика когось примушував його підтримати. З перевірених джерел інформації, яку надали безпосередньо священики єпархії, ніякого примусу з боку владики не було і не буде, отці свідомо роблять свій вибір. Але якщо священик Олександр Овчаренко має ґрунтовні докази, варто було б їх оприлюднити.

А тепер зробимо висновок. Хто виступив проти митрополита Вінницького і Барського Симеона? Виходить, ті, хто цього давно хотів, тобто люди, яким владика давно муляє око особисто. Адже якщо це не так, то чому ця «опозиція» постійно збирається таємно, а не відкрито, чому не запрошують інших священиків з іншими поглядами? А тому що вони захищають свої власні, відомі лише їм інтереси. Не треба бути спеціалістом з логіки, щоби зрозуміти ту очевидну річ, що Постанова архієрейського Собору є обов’язковою для виконання усіма, не дивлячись на те, що її не підтримав один чи навіть декілька архієреїв, а отже вона є обов’язковою і для митрополита Симеона, і для його пастви. То навіщо писати листи, у яких декларуються очевидні речі, і робити їх приводом для скандалу? Напевно для того, щоби приховати свої справжню ціль – дестабілізувати ситуацію, скомпроментувати правлячого архієрея, а при успішності бунту – і позбутися його.

При цьому отці, мабуть, не розуміють, що борючись за чистоту канонічного Православ'я, вони самі конкретно порушують канони Церкви. Візьмемо хоча б 39-е Апостольське правило та 41-е правило Карфагенського собору, в яких сказано: «Пресвітери і диякони без волі єпископа нехай нічого не роблять. Тому що йому ввірені люди Господні, і він буде давати відповідь про їхні душі». Але, видно, нашим пресвітерам власні амбіції затьмарили очі.