Сіра історія Тимура Тумгоєва – інтернет-видавництво Церкваріум
21
Сб., вер.

Сіра історія Тимура Тумгоєва

Україна

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Що не так з екстрадицією Тимура Тумгоєва?

Роман Кот спеціально для Cerkvarium

Екстрадиція українськими правоохоронцями громадянина Росії Тимура Тумгоєва, яка відбулась 12 вересня, вже понад три тижні тримає в напрузі суспільство. Але при детальному розгляді його випадку виникає безліч запитань, на які є мало відповідей.

Реконструкція біографії

Про минуле Тимура Тумгоєва відомо небагато. Уродженець російського Владикавказу, 1987 року народження. За власними свідченнями Тумгоєва для української преси,  хоч він ніколи не займався політичним активізмом в Росії, його неодноразово затримували і били співробітники Центру з протидії екстремізму МВС, вимагаючи «стати інформатором». Під час одного з обшуків йому підкинули патрони, однак завдяки сусідам, які в якості понятих відмовились підписувати протокол.

Додамо ще одну деталь. У лютому 2013 року такий собі Тимур Тумгоєв, приблизно того ж віку був затриманий у Москві за «умисне нанесення тяжкої шкоди здоров’ю» підчас сутички під нічним клубом. Тоді це навіть призвело до стихійних мітингів у московському районі Бутово. Втім неясно, чи це був «наш» Тумгоєв, чи просто його повний тезка.

Відомо, що після вищезгаданої невдалої провокації Тумгоєв був змушений виїхати до Грузії, а згодом до Туреччини, де завів сім’ю та проживав близько двох років — до червня 2016 р., коли Анкара посилила міграційне законодавство і він був змушений залишити країну. Одразу після прибуття до Харкова Тумгоєва затримали українські правоохоронці.

«Він розшукувався за поданням Росії через мережу Інтерполу за статтями 205-3, 205-5, 208 кримінального кодексу РФ», — розповів Cerkvarium керівник адвокатського центру Української Гельсінської спілки з прав людини Борис Захаров.

Це «проходження навчання з метою здійснення терористичної діяльності», «організація діяльності терористичної організації», та «організація незаконного збройного формування або участь у ньому».

Після затримання до Тимура Тумгоєва застосували екстрадиційний арешт, який не може тривати більше року. Власне, рік він і просидів у СІЗО.

У липні 2017 р. Тумгоєва відпустили під особисте зобов’язання, після чого він деякий час воював на сході України в складі батальйону ім. Шейха Мансура. Це підтверджує командир батальйону Муслім Чеберлоєвський:

«З середини 2017 року він брав участь (у бойових діях — ред.) з нашими хлопцями на передовій. Звичайно, він не застав 2014-2016 роки, коли дійсно велися серйозні бої... Але бойові дії сьогодні продовжуються», — повідомив комбат українським ЗМІ.

Більше того, за словами Чеберлоєвського, у Тумгоєва було посвідчення члена батальйону, і правоохоронці знали про це.

Поряд з цим, Генеральний прокурор України Юрій Луценко 17 вересня заявив, що ГПУ не має ніяких доказів участі Тумгоєва в бойових діях. Луценко зазначив, що після звільнення з-під варти до закінчення процесу екстрадиції «він, згідно з технічними даними українських спецслужб, знаходився за 30 км вглиб від Маріуполя, вглиб української мирної території, менше тижня».

Як бачимо, щодо участі Тимура Тумгоєва в бойових діях на сході України є питання. Не менше їх і щодо турецького періоду його життя.

Тумгоєв в ІДІЛ: за і проти

Як ми зазначили вище, у міжнародний розшук Тумгоєв був оголошений за поданням російського ФСБ. Всі відомості щодо його участі чи неучасті в ІДІЛ само собою конфіденційні. Тим не менш, повністю відкидати звинувачення спецслужб РФ не можна, адже в рядах ІДІЛ дійсно воювало багато громадян Росії.

Нагадаємо, що Ісламська держава в червні 2014 року захопила значну частину Сирії та ледь не третину території Іраку, включаючи друге за кількістю населення місто Мосул. Після цього було проголошено створення «Халіфату» — теократичної ісламістської квазі-держави.

Ідеологія ІДІЛ, що передбачає повернення до чистого ісламу часів Моххамада, і зараз надзвичайно популярна на Близькому Сході. Вони виступають за скасування всіх нововведень та запозичень, якими обріс іслам протягом останніх півтори тисячі років. Через це вони вважають всіх мусульман, які з ними не погоджуються, муртадами (віровідступниками), які повинні бути знищені. Крім того, всі сучасні правителі мусульманських країн, за їх переконаннями, є мунафіками — лицемірами, які зрадили свої держави та продалися Заходу. Довгий час така трактовка використовувалась сумнозвісною «Аль-Каїдою», і ІДІЛ, власне, був підрозділом цієї терористичної організації в Іраку, але після 2013 року вони відкололися через суперечки щодо розподілу фінансових потоків та амбіції лідерів Ісламської держави.

Підчас перебування Тумгоєва в Туреччині Ісламська держава була на підйомі.  Більше того, вона неофіційно підтримувалася турецькими та катарськими спецслужбами, які таким чином намагалися послабити вплив Ірану і Саудівської Аравії в регіоні.

Участю Тумгоєва в ІДІЛ також можна було б пояснити той факт, що турецькі правоохоронці не вживали жодних заходів щодо його затримання, адже запит на екстрадицію діяв як мінімум протягом півроку до його приїзду в Україну.

Ще один аргумент на користь вини Тимура Тумгоєва, який озвучує слідство — це його власне зізнання. Як повідомив 17 вересня заступник генпрокурора Євген Єнін, воно долучено до справи. Яким чином було добуте таке зізнання, невідомо.

Проте також є сумніви, що Тумгоєв підтримував ідеологію ІДІЛ. Не заглиблюючись в нетрі теології, зазначимо, що в ісламі розрізняють істішхад (мученицьку смерть, скажімо, під час самопідриву) та інтіхар (звичайне самогубство, яке вважається в ісламі одним з найтяжчих гріхів). Є свідчення, що перебуваючи в Україні, Тумгоєв хотів накласти на себе руки. Зокрема, у квітні співробітники українського Мін'юсту спробували довезти його до українсько-російського кордону, він по дорозі перерізав собі вени. Після чого співробітники відомства були змушені повернути його до санчастини харківського СІЗО. Для мусульманина-салафіта це немислимо.

Як бачимо, з інформації у відкритому доступі не можна ні підтвердити, ні спростувати причетність Тумгоєва до ІДІЛ.

В будь якому випадку процедура, за якою його видали Росії, є стандартною і давно використовується в усьому світі, особливо активно після створення ІДІЛ. Під впливом ісламістської пропаганди, бажаючи розважитись, або просто пограбувати, на території контрольовані терористами ринули тисячі добровольців, як з інших країн Близького Сходу, так і з ЄС і Росії. Точну їх кількість підрахувати неможливо. Скажімо, за даними американського аналітичного центру Soufan Group, з 2014 по 2017 рр. через ІДІЛ пройшло близько 40 тис. іноземних добровольців. Зокрема, до жовтня минулого року в рядах терористів встигло побувати 9 тис. вихідців з СНД, з них 3417 є громадянами Росії.

Після розгрому терористів та витіснення їх з великих міст в пустелі більшість тих іноземців, які вижили, влилися в ряди інших збройних формувань, що досі діють по всьому Близькому Сходу, або повернулися додому. Закономірно, що місцеві спецслужби, в тому числі українські та російські, відслідковують та по можливості нейтралізують таких осіб.  

Що у справі Тумгоєва претензії до українських правоохоронців в іншому.

Недоопрацювання

«З боку українських правоохоронців порушення в тому, що вони неналежним чином провели екстрадиційну перевірку, і з боку ДМСУ — неналежним чином провели перевірку на предмет того, чи не є політично-вмотивованим дане переслідування», — каже Борис Захаров.

Такий варіант не можна виключати, адже статті, які інкримінують Тимуру Тумгоєву, також використовуються в Росії для переслідування українських і кримськотатарських активістів. Це перш за все Руслан Зейтуллаев, Рустем Ваітов, Юрій Прімов, Ферат Сейфуллаєв, а також «диверсанти» Євген Панов та Андрій Захтей, і зрештою Олег Сенцов.

Окрім того, на момент екстрадиції, суд ще не виніс остаточного рішення, адже справа перебувала на розгляді в касаційній інстанції. Більше того, існувала велика імовірність, що її відправлять на повторний розгляд до першої інстанції в зв’язку з новими обставинами — участю Тумгоєва у війні на сході України.

Навесні 2017 року Комітет ООН з прав людини, за поданням адвоката Тумгоєва Володимира Глущенка, заборонив його екстрадицію до завершення розгляду справи по суті. Це рішення не є обов’язковим для української влади, але, знехтувавши ним, Київ поставив під загрозу свою репутацію.

Те, що порушення були, визнають і в самій Генпрокуратурі. Очільник відомства Юрій Луценко 20 серпня заявив, що вже відкрито кримінальне провадження про службову недбалість.

У підсумку, ми не знаємо чи справді воював Тимур Тумгоєв в рядах ІДІЛ. Щодо його перебування в зоні АТО дані суперечливі. Безсумнівно лише одне. З боку органів влади України були порушення підчас екстрадиції. Залишається сподіватися, що з цього випадку зроблять висновки, і доля Тумгоєва не спіткає сотні інших іноземних добровольців, що воювали в зоні АТО.

 

SEO продвижение сайта - LUXEO Работа за границей