10
Пн., груд.

"Митрополит" відрікся від свого покаяння

Україна

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Заява Іонафана ‒ це воістину новаторство у православному світі.

На сайті митрополита Тульчинського та Брацлавського Іонафана (Єлецьких) з'явилася заява про те, що він відкликає підпис  підсвоїм «покаянним листом» на адресу патріарха Алексія II та Синоду РПЦ. Ми про цей лист (під яким Іонафан відкликає підпис) писали в нещодавній публікації.

Нагадаємо, що суть справи в тому, що ієромонаха Іонафана після скандального вигнання з Санкт-Петербурзької духовної академії (1986 р.) взяв до себе служити митрополит Київський Філарет (Денисенко). Іонафан отримав кар'єрне підвищення і став довіреною особою Філарета. Але в 1991 р. Іонафан починає доносити на свого благодійника. 3 червня 1991 р. єпископ Іонафан направляє Рапорт патріарху Алексію II та всьому Синоду, де ділиться, крім відомої йому інформації, ще й власними припущеннями щодо способу життя митрополита Філарета.

А вже 6 вересня 1991 р. Іонафан пише того самого «покаянного листа» все тим же адресатам, вказуючи, що «...моє звинувачення на адресу митрополита Київського і всієї України Філарета, викладене в рапорті на ім'я Вашої Святості і членів Синоду РПЦ від 24.06.1991 року, [...] є наклепом, а письмові свідчення з цього питання зловмисної брехнею, що переслідує особисті корисливі цілі. Я щиро каюся». Крім написання цього листа, єпископ Іонафан виступив із заявою для преси, яку було опубліковано у «Київському віснику» 11 вересня 1991 р.

І це покаяння було дійсним протягом довгих 27 років – до тих пір, поки Іонафан 19 листопада 2018 р. не відкликав підпис під своїм покаянням. Ми до кінця не знаємо, ким з канонічної точки зору він є ‒ митрополитом чи простим мирянином А.І. Єлецьких, тому називаємо його за чернечим іменем (деталі див. тут).

У своїй новій заяві Іонафан відкликає свій підпис під «покаянним листом», а також просить долучити цю заяву до його особової справи в канцелярії Управління справами Московського патріархату.

Заява Іонафана ‒ це воістину новаторство у православному світі. Підписи під документами відкликали багато хто (наприклад, митрополит Онуфрій відкликав підпис під проханням про автокефалію Помісного собору УПЦ від 1991 р.). Але щоб відкликати власне покаяння ‒ це оригінально. Тут є два варіанти пояснення: або Іонафан тоді щиро каявся, а зараз передумав – і той гріх тепер знову на його совісті. Або ж Іонафан тоді обманув, що кається. Значить, він жив з гріхом публічного обману 27 років. Більш того, він не покаявся в тому, що обманув тоді, а всього лише відкликав підпис. Отже, йому ще потрібно принести публічне покаяння в гріху обману. Загалом, як не крути, а Іонафан забрехався.

Крім того Іонафан у своїй заяві знову повторює «заяложений» аргумент про свій канонічний статус ‒ мовляв, після позбавлення сану Помісним Собором УПЦ 1-3.11.1991 р. Іонафан був виправданий Синодом УПЦ. Тобто інстанцією на два рівні ієрархічно нижчою за ту, яка його «відправила у відставку». Ми вказували Іонафану на цю обставину, але він вирішив її ігнорувати і повторювати мантру про «виправдання Синодом».

Ну і вишенька на торті ‒ це прохання «підшити» документ в канцелярії Московського патріархату. У чому Іонафан не збрехав ‒ так це в тому, що УПЦ таки Московського патріархату. Інакше чому особисті справи її єпископату зберігаються в канцелярії Управління справами Московського патріархату? І поки одні балакучі голови УПЦ (МП) «на блакитному оці» запевняють всіх у тому, що вони ніякий не Московський патріархат ‒ сивочолий старець Анатолій ріже правду про справжню юрисдикційну приналежність Української Православної Церкви.

Або це не так, і дідусь і тут збрехав? Що ж, якщо у вашій церкві вищі пости займають такі брехуни, то у нас для вас погані новини.