Відкритий лист Cerkvarium митрополитові Навпактському Ієрофею

Відкритий лист Cerkvarium митрополитові Навпактському Ієрофею

Церковні

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

Київ, 11 квітня 2019 року

Високопреосвященному Ієрофею,

Митрополиту Навпактському і Святого Власія

Ваше Високопреосвященство,

Високоповажний Владика!

З величезною радістю і смиренною вдячністю сприйняли віруючі Православної Церкви України Ваші неодноразові зусилля на підтримку нашої Церкви, що отримала Томос про автокефалію з рук Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія. З великим ентузіазмом ми читали Ваше звернення до Собору ієрархії Елладської Церкви, де Ви аргументовано і послідовно пояснили, чому без дебатів необхідно прийняти діяння Його Всесвятості по відношенню до Української церкви. Ми вважаємо дуже важливим перекласти Ваше звернення на українську мову і зробити його надбанням української громадськості.

Небажання Російської церкви припинити протистояння між православними віруючими України протягом майже 30 років змусило Його Всесвятість взяти ситуацію під свою батьківську відповідальність. Ми безмежно вдячні Його Всесвятості за мужній і христолюбивий вчинок, і молимося Господу нашому Ісусу Христу про добре здоров'я Вселенського патріарха.

На жаль, Російська церква у різкій формі відмовилася прийняти рішення його Всесвятості Вселенського патріарха, у силу своїх прав і привілеїв врегулювати багаторічний конфлікт між «хорошими» православними віруючими і «поганими», і припинити неприйнятну для Церкви канонічну аномалію в Україні.

Замість ролі люблячої Церкви сестри, яка піклується про благо Святого Православ'я, Російська церква вибрала роль егоїстичною і ревнивої мачухи, котра не хоче поставитися з належною мудрістю, терпінням і лагідністю до відновлення історичної справедливості у ставленні до багатостраждальної Київської митрополії і пожертвувати деякими своїми тимчасовими правами, якими вона користувалася безперешкодно протягом більш ніж 300 років, заради відновлення єдності та миру серед православних віруючих України. Навпаки, керівництво Московського патріархату скористалося усіма можливими засобами ‒ фінансовими, політичними, дипломатичними та історичними, щоб розпалити в Україні і по всьому Православному світі вогонь протистояння і взаємного неприйняття заради своїх геополітичних амбіцій.

Деякі Помісні Церкви висловлюють своє недружнє ставлення до молодої Церкви-сестри України через політичну або фінансову залежність від Росії, деякі дотримуються нейтралітету, боячись недружніх дій Російської церкви, що можуть призвести до тяжких канонічних наслідків. Вселенське православ'я прийшло до стану поділу, і причиною вимушеної солідарності деяких Церков у неприйнятті Православної Церкви України є аж ніяк не піклування про інтереси справжньої єдності Святого православ'я. Шантаж Святою Євхаристією та відмова від спільних літургій і причастя Святих Тіла і Крові Спасителя із загальної Чаші збентежили та спокусили мільйони віруючих по всьому світу, посіяли серед них розбрат і смуту. І більш того: керівництво Російської Церкви взяло на себе привілей забороняти діяти Духу Святому там, де їй невигідно. Але ми знаємо, що Дух Святий «дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений» (Ін. 3:8).

Ми вдячні Вам, Ваше Преосвященство, за сердечну братську підтримку нашої юної Української Церкви, яка дуже потребує допомоги і мудрого наставництва нашому зростанню у Христі у сонмі інших Церков-сестер. На жаль, Росія тільки посилила свої нападки на нас, вимагаючи від Помісних Церков відмовитися від визнання нашого нового канонічного статусу. Але ми не будемо впадати у відчай: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені»(2 Кор. 4:8-9).

Довгі 28 років наша багатостраждальна Церква, перебуваючи у канонічній ізоляції через амбіції Москви, будувала Дім Господній, не відступаючи від істини, викладеної нам у Святих Євангелії і Переданні Церкви. Ми зберегли віру православну всупереч всім нападкам і провокаціям, попри те, що Російська церква вважала нас не існуючими або противниками Христу, тим самим послаблюючи Вселенське православ'я відмовою від прийняття кількох мільйонів віруючих України у сім'ю Помісних Церков. Ми зазнали багато брехні, маніпуляцій і відвертого наклепу на нашу адресу. Але ми знаємо, хто батько брехні: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді»(Ін. 8:44).

Можливо наша Церква не уникне помилок або негараздів, однак це було притаманне всім Помісним Церквам; ніде процес затвердження автокефалії не проходив гладко. Але за допомогою Церков-сестер ми сподіваємося, подолати всі перешкоди, використовуючи двох тисячолітній досвід Церкви Христової.

Христос посеред нас! І є, і буде!

 

Залишаємося у незмінній повазі і пошані до Вас.

Від імені віруючих Православної Церкви України ‒

Громадська організація «Центр релігійної безпеки»

Дмитро Горєвой та Тетяна Деркач