Томос Сербської церкви

Свята Церква, влаштовуючи і сповіщаючи про все, що потрібно, і заради повчання, вважає, що правильному влаштуванню і канонічному порядку властиво виправляти і влаштовувати кордони церковної юрисдикції відповідно до політичних змін, які влаштовуються – наскільки це дозволено святими церковними законами, – щоб управління церковними справами здійснювалося доцільно та без ускладнень; щоб у ньому відбувалася велика користь для христоіменитого народу.

У зв’язку з цим, а також, оскільки богоспасаєме Королівство Сербії після Балканський війн 1912 та 1913 рр., та недавньої великої світової війни розширилося, збільшилося та було піднесено до об’єднаного Королівства сербів, хорватів і словенців, по милості і Божому благословенню, воно охопило своїми кордонами єпархії, які раніше перебували під канонічним управлінням Патріаршого Вселенського Престолу, а саме митрополії: Скопська, Рашсько-Призренська, Велешско-Дебарська, Пелагонійська, Преспансько-Охридська та частина Воденської митрополії, єпископство Поліянське на підставі Бухарестського договору від 10 серпня 1913 р.; Митрополію Струмицьку на підставі Нейїского договору від 27 листопада 1919 р .; а на підставі договору з Австрією, підписаного в Сен-Жермен-ан-Ле від 10 вересня 1919 року – Митрополії Боснії та Герцеговині: Боснійська, Герцеговинська, Зворницька і Баня-Лукско-Біхачську. Разом з цим до меж об’єднаного Королівства СХС увійшли і Автокефальні Православні Церкви: Карловацька та Чорногорська, а також дві далматинські єпархії: Задарська і Боко-Которська; спільним рішенням предстоятелів цих Церков, присутніх на Соборі, було проголошено їхню пряму єдність з Сербської Церквою в єдиній автокефальної церкви під назвою «Автокефальна Об’єднана Православна Сербська Церква Королівства СХС». Тому наша Христова Церква за клопотанням церкви і уряду Королівства СХС, припускаючи канонічність і виправданість церковного об’єднання в одне ціле церковних областей, які вже політично об’єднані, заради остаточного єдності і гармонії в управлінні, на підставі апостольського правила, яке говорить: «Єпископам всякого народу личить знати першого в них, і визнавати його як главу», – і заради більшої загальної користі об’єднаних областей, яку їм принесе єдність, одностайним рішенням, що було прийнято на засіданні Священного Синоду під головуванням Нашої Мірності, приймає і підтверджує наступне:

Дозволяється та благословляється церковне звільнення від Патріаршого Вселенського Константинопольського Престолу, і приєднання до Автокефальної Об’єднаної Православної Сербської Церкви тих єпархій, які раніше перебували під його керуванням, і які були згадані раніше. Також визнається проголошена єдність автокефальних церков: Сербської, Чорногорської та Карловацкой, а також двох далматінськіх єпархій, та постала з них Свята Автокефальна Об’єднану Православна Сербська Церква. Визнаємо її як сестру у Христі, яка володіє і користується усіма правами автокефалії, згідно з правилами та устроєм Святої Православної Церкви.

На доказ, непорушне і вічне підтвердження всього того, що було канонічно прийнято і підтверджено щодо цих єпархій і частин нашого Святого Патріаршого Вселенського Престолу, які останнім часом увійшли до богоспасаємого Королівства СХС, а також щодо Об’єднаної Автокефальної Православної Сербської Церкви, організованої в цьому Королівстві, ми, спільно з Високопреосвященнішими митрополитами, нашими у Святому Дусі люб’язними братами та співслужителями, видаємо справжній Патріарший і Синодальний Томос, точний і неушкоджений текст якого викладено у святому Кодексі нашої Святої Великої Христової Церкви, з тим, щоб Бог усілякої благодаті, що покликав вас до своєї вічної слави у Христі Ісусі, завжди дарував всіляке благословення і добрий плід всім єпархіям, які таким чином звільнилися від нас, а також всій найсвятішій сестрі Автокефальній Об’єднаній Православній Сербській Церкві Королівства СХС. Його слава і царство на віки віків. Амінь.

У році 1922, місяця лютого, дня 19.

Патріарх Константинопольський МЕЛЕТІЙ

Кесарійський МИКОЛА

Халкидонський ГРИГОРІЙ

Неокесарійський і Катарійський ПОЛІКАРП

Анкірський ГЕРВАСІЙ

Халдікійський і Керасундський ЛАВРЕНТІЙ

Саранта-Екклісійський АГАФАНГЕЛ

Нікейський ВАСИЛЬ

Амасійський ГЕРМАН

Родоський АПОСТОЛ

Варненський НІКОДІМ

Геліопольський СМАРАГД

Метрійський ІОАКИМ

Секретар Священного Синоду Вріульський ДІОНІСІЙ

Джерело – офіційний сайт Чорногорської Православної Церкви (невизнаної)

Переклад з сербської Ілля Бей