Томос про автокефалію Церкви в Чеських землях та Словаччини

Протокол № 58

Патріарший і синодальний Томос про благословення автокефалії Святій Православній Церкві в Чеських землях та Словаччині.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив участю Своєї Божественної та всеблагої волі, щоби засяяло світло істини і Його Святий Дух на території благословенних земель Чехії та Словаччини – Віра Православна.

Його дорогоцінний Хрест був споруджений тут у IX столітті богоносними та всехвальними провозвісниками Божественного Слова – святими апостолами Кирилом і Мефодієм, покликаними сюди тодішнім князем Великої Моравії і відправлені старанним богоносцем святішим патріархом Фотієм Великим.

Їх місією було засівання Божого насіння в серця благословенних чеського, словацького, моравського та карпатського народів. Незабаром з цього з’явилося зелене дерево, що приносить добрі плоди на славу небесного Сіяча і нашого Спасителя. Ця місія була вшанована людьми і Богом вічності за те, що розкрила серця і вуха предків цих народів для прийняття Євангелія і привела їхні душі та думки до Сина Божого. Діяння святих були увінчані благополучними результатами. Благословенні народи чеський та словацький НЕ відкинули виховання, а тому незабаром можна було влаштувати церковне життя в цих землях і поставити тут першого архієпископа – блаженного і преподобного Мефодія. Свята Церква в ті часи у великій і сильній Моравії вельми зміцнилася, але сильні народи, що оточують Велику Моравію, з заздрістю і ненавистю намагалися розділити і привласнити собі це велике діяння, святу Божу спадщину, яка залишилась відображеною навіки.

Але всюдисущий, всевладний і всемогутній Бог залишив в серцях захований і збережений святий скарб святої Православної Віри. На початку цього століття, яке незабаром вже закінчиться, були використані випадок і свобода: цей скарб як Божественне таїнство було урочисто відкрито та вилучено.

Наша свята і велика Христова Церква, якій довірено піклування про всі святі Божі Церкви, і яка ніколи не залишить жодне своє дитя без захисту і нікому іншому не дозволить, щоби той робив те, на що не має права, і яка, як жива Церква – живе вищим життям, явищем воскреслого з гробу Господа, – несучи своє служіння, наділила честю автономії помісну святу церкву в Чеських землях і в Словаччині, яка живе у вільній, суверенній і ліберальній державі, незважаючи на те, що ця церква нечисленна, в 1923 р. було надано їй Патріаршого і Синодального Томаса. З того часу аж до сьогодні помісна свята Православна Церква в Чеських землях і в Словаччині існувала всупереч деяким неканонічним діям, які ми в тиші прощаємо, знаючи, що все, здійснене неканонічно, не на підставі правил і традицій Єдиної святої Православної Церкви, з самого початку не має сили, є недійсним і до кінця віку НЕ буде схвалено.

Беручи до уваги відданість і православність віри в Господа, а також постійне і велике піклування про спасіння у Христі, що прийшов спасти всіх людей, свята Божа автономна помісна Православна Церква в Чеських землях і в Словаччині завжди в рамках юрисдикції Вселенського Престолу і його синодального рішення, згідно Вселенських соборів, які, відповідно до думки духовенства та мирян, вираженого в листі Високопреосвященного Дорофея, архієпископа Празького і всіх Чеських земель і Словаччини і нашого улюбленого брата, № 195 (від 4 липня 1998 р. від Р. Х.), складеного ним належним чином, в якому він клопотав про наділення своєї автономної Церкви автокефалією і про проголошення цієї автокефалії.

Наша Мірність спільно з владиками, Високопреосвященнішими митрополитами, членами Святого і Священного Синоду великої Христової Церкви, з натхненням Святого Духа, постановила – беручи до уваги і керуючись канонічними приписами святих отців, що все, що знаходиться у варварських землях, тобто за всіх християн, які перебувають поза межами святих патріарших і автономних церков, знаходиться під духовною опікою виключно великого престолу Нового Рима; і прийняла подане клопотання Священного Синоду помісної автономної Православної Церкви в Чеських землях і в Словаччині, яку ми цінуємо за старанність як її духовенства, так і мирян в православній вірі, справжнім Патріаршим і Синодальним Томосом, і зводить зростаючою у славі помісну православну церкву в цих землях з автономної на автокефальну, а також встановлює наступні необхідні умови, якими Святий і Священний Патріарший Синод, що оточує нас і має владні повноваження, вводить, з одного боку, для дотримання православної віри, православного порядку і традиції, а з іншого боку – для успішного зростання і слави новоствореної автокефальної православної. Умови такі:

1. 1. Вищим керівництвом помісної автокефальної Церкви в Чеських землях і в Словаччині є Священний Синод єпархіальних архієреїв, які беруть участь у пастирському служінні. Архієрей, який пастирські опікує Празьку єпархію, з цього моменту іменується Його Блаженством архієпископом Празьким, всіх Чеських земель і Словаччини і стає головою Священного Синоду, і володіє всіма привілеями, які належать першому архієрею кожної помісної церкви, згідно XXXIV апостольського правила. Інші єпархіальні архієреї, які беруть участь у пастирському служінні, тобто Пряшівський, Міхаловський і Оломоуцько-Брненський, іменуються митрополитами, а їхні єпархії – митрополіями. Архієпископом Празьким і всіх Чеських земель і Словаччини може бути обраний будь-який архієрей чи інший гідний клірик єдиної автокефальної Церкви Чеських земель і Словаччини.

Кожен митрополит Пряшівський іменується «екзархом Словаччини» і має право скликати на церковні збори високопреосвященних митрополитів та інших кліриків Словаччини, яких визначить Священний Синод автокефальної Церкви Чеських земель і Словаччини для того, щоб обговорити питання, які мають виключно місцевий словацький характер. Рішення цих зборів необхідно надавати для контролю і розгляду Священному Синоду одної та єдиної автокефальної церкви Чеських земель і Словаччини. Також може робити і блаженніший архієпископ Празький, всіх Чеських земель і Словаччини для більш повного вивчення і вирішення виключно місцевих проблем церкви в Чеських землях. Церква в Чеських землях і Словаччині може за допомогою синодальних рішень, прийнятих канонічно, засновувати нові єпархії згідно виникаючих пастирських потреб.

2. 2. Священний Синод на підставі священних правил належним чином скликається для вирішення адміністративних питань не рідше двох разів на рік, для вирішення виникнути пастирських догматичного-канонічних проблем.

3. 3. Канонічно обраний і поставлений Блаженніший архієпископ та інші Високопреосвященні митрополити, залишаються на своїх кафедрах довічно, за винятком тих, хто добровільно піде або буде усунений відповідно до канонічних порушень.
4. 4. Диякони та ієреї підсудні судам другого рівня, архієреї – судампершого рівня, і з усіх питань, щодо своїх обов’язків підсудні, згідно зі священними канонами, канонічно заснованим Синодальним судам, для роботи яких запрошуються, за погодженням із Вселенським Патріархом, ієрархи виключно з юрисдикції Церкви-матері, тобто Вселенського Престолу. Засуджені архієреї за апеляцією щодо остаточного рішення можуть звернутися до Вселенського Патріарха.
5. В диптихах святих Православних Церков свята автокефальна православна церква в Чеських землях і в Словаччині та її предстоятель отримують чотирнадцяте місце, відразу після Албанської автокефальної Церкви.
6. 6. Під час богослужінь Блаженніший архієпископ Празький, всіх Чеських земель і Словаччини поминає «всіх православних єпископів» по ​​порядку священного диптиху Вселенського Патріархату. З цього моменту поминає Блаженніших патріархів і автокефальних архієпископів і митрополитів. Високопреосвященні митрополити за богослужіннями поминають архієпископа Празького, як першого серед них. Блаженніший архієпископ Празький, всіх Чеських земель і Словаччини має право носити білий клобук з хрестом, прикрашеним каменями. Високопреосвященні митрополити – чорнийклобук, також з хрестом, прикрашеним каменями.
7. 7. Церква в Чеських землях і в Словаччині в знак духовної єдності з Церквою-Матір’ю отримує святе миро від Вселенського Патріархату.
8. 8. Головним і першим завданням Священного Синоду є дотримання чистоти Православної Віри та спілкування у Святому Дусі з Вселенським Патріархатом та іншими Православними Церквами. У той же час на нього накладається обов’язок в разі яких би то не було проступків апелювати не тільки до Священного Синоду Вселенського Патріархату, але й до більшого, розширеного Синоду, що скликається з цією метою піклуванням Вселенського Патріархату та з ініціативи останнього.
9. 9. Що стосується глобальних тем і питань церковного характеру, що виходять за рамки можливостей помісних Православних Церков, Його Блаженство архієпископ Празький, всіх Чеських земель і Словаччини також має право звернутися до нашого святого Патріаршого Вселенського Престолу, який знаходиться у спілкуванні з усіма православними епископствами, належним чином проповідують слово істини. Вселенський Патріархат запросить у церков-сестер їхню думку та позицію. У зв’язку з цим канонічно, за допомогою справжнього Томосу, нагадуємо батьківський заповіт: «Стійте міцно і тримайтеся православного передання» як стовпа догматичної істини. Коли ви в чомусь невпевнені або вас мучать сумніви: «Запитай батька твого, і покаже тобі старійшин твоїх, і вони скажуть тобі» (Втор. 32: 7). Сказано це було для нас, щоб ми не загордилися, щоб покірно шукали те, що відповідає Божій волі, того, що добре і досконале. Ми благословляємо нову автокефальну помісну Православну Церкву в Чеських землях і в Словаччині, а разом з нею і її шановних представників – йогоБлаженство архієпископа Празького, всіх Чеських земель і Словаччини, а з ним – Високопреосвященнихмитрополитів і освячених кліриків. На ієреїв Божих та благочестивий народ закликаємо сугубе благословення від Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, а всій Церкві – стійкості та зростання у славу Божу та спасіння світу. Блаженним нашим братам архієреям, ієреям, монахам і христолюбивому народу – всяке благословення Боже, мир і радість, і гідні плоди в стоянні Його православній вірі.

1998 року, дня 27-го, місяця серпня.

Затверджують:

+ Константинопольський Варфоломій

+ Ефеський Хризостом

+ Халкидонський Іоаким

+ Родопольський Ієронім

+ Імврійський і Тенедський Фотій

+ Прінкіпонійський Симеон

+ Кельнський Гавриїл

+ Пергійський Евангелос

+ Лістрський Каллінік

+ Дерконський Костянтин

+ Іліопольський Анастасій

+ Транупольський Герман

+ Філадельфійський Мелітон

Точна копія – в Патріархії – 8 серпня 1998 р.

Від канцелярії Святого і Священного Синоду диякон Максим Вгенопулос, кодикограф Святого і Священного Синоду Вселенського Патріархату

Переклад виконаний з чеської версії Томосу.

Переклад з чеської Іллі Бея.

UPD. Також автокефалію цій Церкві намагалась надати РПЦ, проте Томосу з цього приводу не існує. Все, що можна найти – наступний запис у Журналі Московської Патріархії, № 12, 1951 р., с. 3:

«Російська Православна Церква, в особі Патріарха Московського і всієї Русі Алексія і всього освяченого Архієрейського Собору, до уваги та клопотання церковного Собору Православної Церкви в Чехословаччині, дарує цій Церкві, бувшій до цього часу Екзархатом Московської Патріархії, – автокефалію. Російська Православна Церква єдиним серцем молить Небесного Пастиря начальника Господа нашого Ісуса Христа, нехай дасть Він Своє Божественне благословення наймолодшій сестрі в сім’ї Православних автокефальних Церков, Церкві Чехословаччини, і так увінчає Він її вічною славою».