18
Нд., лист.

Томос про автокефалію Польської церкви

Церковні

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Підписаний 13.11.1024 р.

Томос про автокефалію Польської церкви

Григорій, Божою ласкою Архієпископ Константинополя-Нового Риму та Вселенський Патріарх.

Свята Православна Церква в Богом береженій державі Польщі, яка наділена автономним церковним управлінням і устроєм та яка свідчить про свою твердість у вірі й багатоплідність у всіх церковних справах, просила наш Святіший Апостольський Патріарший Вселенський Престол про благословення та затвердження свого автокефального устрою—як такого, що в нових для неї умовах політичного життя єдиний може задовільнити та забезпечити її потреби.

З любов’ю розглянувши це прохання та насамперед взявши до уваги приписи священних канонів, які встановлюють: «Устрій церковних справ повинен слідувати політичним і публічним прообразам» (канон 17 IV Вселенського Собору; канон 38 VI Вселенського Собору),—а також авторитетний вислів Фотія: «Церковні права, особливо стосовно меж, мають змінюватися згідно із політичним та адміністративним територіальним суверенітетом»;—водночас дослухаючись гучного голосу канонічного обов’язку, що накладає на наш Святіший Вселенський Престол піклування про Святі Православні Церкви, які знаходяться у скруті; вбачаючи, що й історія свідчить на користь зазначеного (бо ж написано, що відчуження[2] від нашого Престолу Митрополії Києва й залежних від неї Православних Церков Литви та Польщі, а рівно ж прилучення[3] їх до Святої Церкви Москви, з самого початку були здійснені зовсім не у згоді із законними канонічними приписами; також недотримано того, про що було спільно заявлено щодо повної церковної самодостатності Київського митрополита, який носив титул екзарха Вселенського Престолу), наша Мірність разом із священнішими митрополитами—нашими поважними й улюбленими у Святому Дусі братами і співслужителями, вирішили із готовністю прийняти прохання, спрямоване до нас від Святої Православної Церкви у Польщі й надати наше благословення та затвердження її автокефального і незалежного устрою.

У зв’язку з цим, діючи соборно у Святому Дусі, Ми визнаємо автокефальні організацію та склад Святої Православної Церкви у Польщі й благословляємо, щоби вона, як наша духовна сестра, віднині здійснювала своє управління та вирішувала свої справи незалежно й автокефально, згідно із порядком та кіріархальними правами, що їх мають й інші Святі Автокефальні Православні Церкви, визнаючи своєю найвищою адміністративною церковною владою Священний Синод, який складається з канонічних православних єпископів в Польщі і має того, хто на той час є Високопреосвященним митрополитом Варшавським і всієї Польщі, за Головуючого.

Задля збереження і демонстрації канонічної єдності з нашим Святішим Апостольським і Патріаршим Вселенським Престолом, а також зі всіма Православними Автокефальними Церквами, нагадуємо про обов’язок кожного Високопреосвященного Митрополита Варшавського і всієї Польщі повідомляти, згідно із чином Святої Православної Церкви, про своє обрання і інтронізацію, через інтронізаційні листи на адресу нашої Великої Церкви Христової і всіх братських Православних Автокефальних Церков; представляти при цьому узаконене братське сповідання віри, яке б запевняло про строге дотримання ним і ввіреною йому Святою Православною Церквою православної віри і благочестя, а також всього, що наказують священні канони та порядок Святої Православної Церкви; а також поминати відповідно до порядку у Диптихах ім’я Вселенського Патріарха і інших Святіших Патріархів і Високопреосвященних Очільників Святих Православних Автокефальних Церков; одночасно визначаємо, що братська Свята Автокефальна Православна Церква у Польщі отримує Святе Миро від нашої Святої Великої Церкви Христової.

Рівно ж рекомендуємо, щоб у питаннях або непорозуміннях більш загальної церковної природи, які виходять за межі юрисдикції окремо взятих Автокефальних Церков, Високопреосвященніший Митрополит Варшавський і всієї Польщі звертався до нашого Найсвятішого Патріаршого Вселенського Престолу, через який здійснюється спілкування з кожною єпархією православних [єпископів], які право правлять слово істини, і щоб у такий засіб питав авторитетної думки і судження від братських Церков.

Все що було розглянуте, зважене і соборно нами затверджене під час чергового синодального засідання 6 і 11 листопада цього року, задля постійного збереження підтверджене також у цьому нашому Патріаршому і Синодальному Томосі, який був записаний і підписаний у Кодексі нашої Великої Христової Церкви, точно і незмінно виданий і надісланий також Високопреосвященному Митрополиту Варшавському і всієї Польщі, нашому улюбленому у Христі брату і співслужителю кіру Діонісію, Голові Священного Синоду Святої Православної Автокефальної Церкви Польщі.

Нехай Господь Бог, любов’ю і щедрістю Першого, Великого і Найвищого Архієрея Христа нашого Бога, завжди зміцнює так достохвально уряджену братську Православну Автокефальну Церкву Польщі, нехай веде і збільшує її, на хвалу Його Святого ім‘я, на користь її побожної повноти, та на радість всіх Святих братських Православних Автокефальних Церков.

 

Спасительного року 1924, місяця листопада 13-го дня.

 

Патріарх Константинопольський Григорій (затверджує)

Митрополит Кізікський Калінік

Митрополит Нікейський Василь

Митрополит Халкидонський Іоаким

Митрополит Деркський Костянтин

Митрополит Пруський Нікодим

Митрополит Принкипоніський Агафангел

Митрополит Неокесарійський Амвросій

Митрополит Сардський і Пісідійський Герман

Митрополит Філадельфійський Фотій

Митрополит Сіліврійський Євген

Митрополит Родопольський Кирил

Митрополит Анейський Фома

 

Наново переклав з грецької архімандрит Кирило (Говорун)

 

Примітки перекладача:

[1] Текст Томоса написаний складною канцелярською мовою. У ньому багато сталих форм і формул. Перед дилемою—перекладати текст ясно або точно—перекладач обрав останній підхід, оскільки він більше підходить для таких формальних текстів як цей.

[2] В оригіналі використаний віддієслівний іменник ἀπόσπασις, що має конотації «розколювати єдине ціле за допомогою зовнішньої сили», «розділювати без згоди того, кого ділять». Примітно, що у тексті не використані синонімічні віддієслівні іменники διαχώρισις або διαχωρισμός, які мали би позначати більш нейтральне «відділення».

[3] Використане тут слово προσάρτησις має конотацію механічного приєднання до чогось без належної інтеграції. Для наголосу на інтеграції було б використане слово ἕνωσις або ἑνοποίησις.

Переклад зроблено за виданням: Βαρνάβα Τζωρτζάτου, Μητροπολίτου Κίτρους, “Οἱ βασικοὶ θεσμοὶ διοικήσεως τῆς Αὐτοκεφάλου Ὀρθοδόξου Ἐκκλησίας τῆς Πολωνίας μετὰ ἱστορικῆς ἀνασκόπησης”, Θεολογία, τόμος 46, τεῦχος 1 (1975): 67-69. Оригінальна публікація у журналі Ὀρθοδοξία. Α´ (1926-27): 36-38. [1]

Спеціально для linkedin