20
Нд., січ.

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка

Підписаний 27.08.1998 р.

Детальніше: Томос про автокефалію Церкви в Чеських землях та Словаччини

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Підписано 23.04.1885 р.

Томос Сінодікос

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. «Фундамент інший ніхто ж може положити, – каже великий апостол язичників Павло, – окрім існуючого, яким є Ісус Христос». І Єдина, Свята, Кафолічна і Апостольська Церква Христова, завжди створюється лише на цьому єдиному міцному і непохитному фундаменті, та зберігає нерозривну єдність віри в союзі любові.

Таким чином, коли ця єдність зберігається незмінною і перебуває непохитною в усі віки, тоді дозволено, за церковним розглядом, учиняти і зміни в справах, які стосуються управління Церков, стосовно устрою областей та їхнього статусу. На цій підставі і Святіша Велика Христова Церква, вельми охоче благословляє в дусі миру і любові зміни, що вважає за необхідні в духовному управлінні місцевих святих Церков, та встановлює їх на користь вірним.

Отже, оскільки преосвященніший і високоповажний митрополит Унгро-Влахійскій кир Каллінік, від імені священних зборів святих румунських архієреїв і з волі його величності короля Румунії та його королівського уряду, з розумних і законних підстав, через послання, передане і засвідчене вельможністю міністром церковних справ і народної просвіти Румунії паном Димитрієм Стурдзою, просив від нашої Церкви благословення і визнання Церкви Румунського королівства автокефальною, то мірність наша погодилася на це прохання, як справедливе і згідне з церковними узаконенням, і, роздивившись її сукупно з існуючим при нас Священним Синодом улюблених у Святому Дусі наших братів і товаришів, оголошує, щоб Румунська Православна Церква перебувала, вважалася і всіма була визнана незалежною та автокефальною, керованою власним Священним Синодом, під головуванням наявного в цей час преосвященнішого і високоповажного митрополита Унгро-Влахійского та Екзарха всієї Румунії, що не визнає в своєму власному внутрішньому управлінні ніякої іншої церковної влади, крім самого Глави Єдиної Святої, Вселенської і Апостольської Церкви, Боголюдини Спасителя, Який один тільки – головний, наріжний і вічний Архієрей і Архіпастир.

Отже, визнаючи через це священне Патріарше та Синодальне діяння затверджену таким чином на наріжному камені віри і чистоти вчення, яке і отці передали нам неушкодженим, міцно збережену Православну Церкву Румунського королівства автокефальною і в усьому самостійною. Ми проголошуємо Священний її Синод улюбленим у Христі братом, який користується всіма, що належать Автокефальній Церкві перевагами і всіма могутнім правами, так щоб він всякий церковний благоустрій та порядок і всі інші церковні будови здійснював і будував без заборон і з повною свободою, згідно з постійним і безперервним переданням Вселенської Православної Церкви, щоб таким визнавали його і інші у всесвіті Православні Церкви і щоб він називався іменем Священного Синоду Румунської Церкви. Але щоб союз духовної єдності і зв’язку святих Божих Церков залишався у всьому незмінним, – бо і навчені ми «берегти єднання духу у союзі миру», – Священний Синод Румунський повинен згадувати у священних диптихах, по давньому звичаю від святих і богоносних Отців, Вселенського та інших Патріархів, і всі Православні Святі Божі Церкви, і зноситися безпосередньо з Вселенським та з іншими Святішими Патріархами, та з усіма Православними Святими Божими Церквами у всьому, що потребує загального обговорення, важливих канонічних і догматичних питаннях, по давньому звичаю від святих і богоносних Отців. Так само також він має право просити і отримувати від нашої Великої Христової Церкви все те, що мають право просити і отримувати від неї і інші Автокефальні Церкви. Голова ж Священного Синоду Румунської Церкви повинен, при своєму вступі на кафедру, посилати необхідні синодальні грамоти до Вселенського та інших Святіших Патріархів і до всіх Автокефальних Православних Церков, і сам має право приймати від них все це.

Отже, на підставі всього цього наша свята і Велика Христова Церква благословляє від глибини душі автокефальну й у Христі кохану сестру – Церкву Румунську й закликає на благочестивий народ її, на богохраниме королівство Румунське безмірні від невичерпних скарбів Небесного Отця божественні Його дари і милості, бажаючи їм і чадам їх з роду в рід всяке благо і в усьому порятунок. Бог же миру, воскреслого з мертвих Пастиря вівцям великого кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса Христа, нехай звершить Святу цю Церкву у всякій справі добрій, виконуйте волю Його, роблячи в ній благі справи перед Ним Ісусом Христом; Йому ж слава на віки вічні. Амінь.

В літо від Різдва Христового 1885, квітня 23.

Джерело drevo-info.ru

Детальніше: Томос про автокефалію Румунської церкви